Данилюк: Прем'єр зробив усе можливе, щоб я залишив посаду

Екс-міністр фінансів України Олександр Данилюк в інтерв'ю спецпроекту "Вибори вибори" відверто розповів про те, як працює спротив і кругова порука в українській політиці.

За його словами, першу протидію у роботі він відчув на нараді у Кабміні, де хотів розпочати запровадження трирічного бюджетування в країні. Тоді, каже Данилюк, прем'єр Гройсман зібрав своїх радників та інших міністрів, щоб вмовляти цього не робити, мовляв - країна до цього не готова.

"Були довгі обговорення, і в якийсь момент я сказав: "Якщо для нас планувати так складно, то що ж буде, коли ми почнемо щось робити? Давайте визнаємо, що ми – уряд імпотентів". Я врешті-решт переміг – трирічне бюджетне планування було розпочато, і уряд вчасно подав бюджет. Зараз прем'єр цим дуже пишається – і слава Богу".

Відвертий тиск Данилюк відчув і тоді, коли заявив, що Роману Насірову не місце на посаді голови Державної фіскальної служби.

"Хто тільки зі мною не зустрічався – і президент, і прем'єр, і голови фракцій, і попередній прем’єр Арсеній Яценюк. Логіка останнього була особливо показовою: навіщо ти його чіпаєш? Ти ж не хочеш йому зла? Маємо допомагати один одному. Уяви, скільки ти документів підписав, а якщо зараз перевірять? Виникнуть проблеми, і тобі ніхто не захоче допомагати. Така собі розмова в стилі "коза ностра" – все тримається на круговій поруці".

Особливо напруженими були відносини між Данилюком та народними депутатами. Екс-міністр фінансів розповідає – спочатку до нього намагалися приходити, щоб "домовитися", але він стверджує, що направляв таких людей у бік виходу.  Свого часу через це йому влаштували принципову порку у парламенті – завалили два мінфінівські законопроекти щодо створення наглядових рад у державних банках і запровадження середньострокового бюджетування.

"До мене тоді підійшов Кононенко, каже: "Поки зі мною не домовишся, голосів не буде". Я кажу: "Ти думаєш, мені особисто потрібні ці законопроекти? Ти ж розумієш, що це для країни важливо". Тоді ми досить сильно зчепилися, я його направив на три літери. Він почав кричати, що я його залякую. Уявіть сюрреалістичність цього – я залякую Кононенка... Я думаю, Кононенка ні в парламенті, ні тим більше в уряді ніхто не наважувався так чітко спрямувати. Ну і хто ще після цього сунеться зі своїми "побажаннями"?