Українські медіа завжди були стратегічними об'єктами для будь-яких політиків, партій та олігархів. Мати власне видання або телеканал, навіть кишенькові, вже давно перейшло з категорії "престижно" до категорії "обов'язково", якщо хочеш бути впливовим гравцем у політиці та формувати думки й настрої людей.
Скільки б у Зеленського не заявляли, що медіа непотрібні, все це не більше ніж політичне кокетство. Правило "володієш інформацією – володієш світом" ніхто не скасовував.
Тож, із запізненням, але таки усвідомивши, що без журналістів новій владі не обійтися, в Офісі президента почали думати, як можна встановити нові вигідні правила на хаотичній шахівниці українського медіаполя.
Придумали: Зеленський доручив Кабінету міністрів розробити законопроєкт, який регулюватиме вимоги до новин у ЗМІ та їхні стандарти. Документ має бути готовим до Нового року.
Хтось уже назвав це наступом на свободу слова, хтось – можливістю протидіяти російській пропаганді… Ми спробували розібратися в новій ініціативі Зеленського та зрозуміти її небезпеки та переваги.
Звільнення медіазаручників
Насправді ті, хто уважно стежив за передвиборчою риторикою Зеленського, трохи здивувалися через його нове доручення Кабміну. Адже передусім він заявляв про деолігархізацію медіа як один зі своїх пріоритетів. У програмі його партії "Слуга народу" вказується схожа ціль: "Позбавимо власників медіа можливості впливати на те, що говорять чи пишуть журналісти".
Обіцянка з вуст Зеленського та його команди сприймається дуже неоднозначно. Адже очевидно, що велике приватне медіа – телеканал 1+1, який належить олігарху Ігорю Коломойському, – зіграло чималу роль в обранні екс-лідера "Кварталу 95" президентом. Саме на "плюсах" Зеленський заявив про участь у виборах, саме тут транслювався серіал "Слуга народу".
Та й не секрет, що Зеленський має, як мінімум, давні робочі стосунки з Ігорем Коломойським. Як він планує після всього цього прибрати вплив олігарха на медіа – складно відповісти.
Тим не менше, команда Зеленського рішуче налаштована змінити правила українського медіаринку. Як це буде відбуватися, президент пояснив під час 14-годинного пресмарафону.
На його думку, власниками медіа в Україні мають бути не політики, а бізнесмени, які не впливатимуть на контент: "Повинен бути закон. Дивитися на те, що всі дотримуються закону, повинна Нацрада з телерадіомовлення... Бородянський з Нацрадою та, можливо, з президентом, мають створити законопроєкт, показати його Раді, зустрітися з усіма олігархами, сісти і сказати: "Впливати на політику більше не можна".
Зеленський впевнено наголосив, що зможе домовитися з олігархами, щоб вони не впливали на медіаконтент. Звучить амбітно, але поки що фантастично.
Та й якщо розібратися, українські олігархи насамперед і є бізнесменами, а не політиками. Найбільші медіавласники Ігор Коломойський, Рінат Ахметов, Віктор Пінчук офіційно не належать до жодної партії, вони не є мажоритарниками, міністрами чи держслужбовцями.
Винятком є хіба нардеп Тарас Козак, який володіє ZIK, NewsOne і 112 Україна. Хоча неофіційно вважається, що ці медіа насправді підконтрольні куму Путіна Віктору Медведчуку.
Через те, що українські ЗМІ мають різних власників, інформаційне поле розпорошене. Вплив на читача, слухача, глядача а також нав'язування аудиторії своїх інтересів – це щоденна конкурентна боротьба, яка призводить до низькоякісного контенту.
"В Україні грандіозні проблеми з якістю новин у медіа, – каже експерт ГО "Детектор медіа" Отар Довженко. – Розв'язати ці проблеми можна за умови, що медіавласники припинять використовувати свої медіа як інструмент піару та політичної боротьби; медіаменеджери – заробляти на прихованій рекламі та агітації; редактори стежитимуть за дотриманням стандартів у продукті, який випускають; журналісти дотримуватимуться стандартів і служитимуть аудиторії, а не власникам і замовникам; глядачі-читачі-слухачі вимагатимуть від медіа чесної та якісної роботи й оминатимуть ті, які займаються дезінформацією і промиванням мізків. На жаль, це поки що мрія".
ДСТУ для медіа?
Декларуючи наміри деолігархізації, Зеленський несподівано походив по-іншому – доручив Кабміну розробити вимоги до новин у ЗМІ. Причому цю норму загорнули в указ президента №837/2019 "Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави", де зібрана солянка з постанов щодо зовсім різних сфер – від енергетики до освіти.
Про що ж йдеться в указі? Фактично президент доручив уряду розробити закон, який має по-новому врегулювати діяльність медіа. Зокрема, Зеленський хотів, щоб законодавці визначили стандарти новин, механізми запобігання розповсюдженню недостовірної, викривленої інформації, її спростування.
Якщо говорити прямо, така норма де-факто означала би встановлення тотальної цензури за діяльністю преси і створювала би можливості для притягнення до відповідальності журналістів за незалежну позицію.
Тим більше, президент та його команда неодноразово демонстрували свою нелюбов до професії – чого варте лише хамство прес-секретарки Зеленського по відношенню до журналістів та заяви голови Офісу президента Богдана про корумповану четверту владу.
Однак, побачивши негативну реакцію суспільства та медіа, на Банковій пригальмували. Міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський прояснив ситуацію, мовляв, слова "вимоги і стандарти новин" є термінологічним непорозумінням і регулювати новини ніхто й не збирався.
Чиновник пояснив суть ідеї Зеленського так: "Що ми збираємось робити: ввести поняття небезпечна інформація, дезінформація, недостовірна інформація. Що є дуже важливим в умовах інформаційної війни з РФ та можливим фінансуванням деяких ЗМІ країною агресором.
Введення визначень характеру інформації, як то новинна, розважальна, гумористична і т.п., разом з можливим обов'язком позначати поширюваний контент відповідно до того виду контенту, до якого відноситься інформація. Це є частиною належного інформування громадян і реалізацією їхнього права на інформацію".
Тетяна Попова, членкиня Ради з питань свободи слова та захисту журналістів при президентові вважає, що в реальності ці ідеї мають реалізуватися в закон по протидії фейкам і наводить приклад Франції, яка не так давно ухвалила закон з боротьби з пропагандою:
"Якщо це (закон – УП) буде в рамках європейських аналогів, так, як це зробили у Франції минулого року – законопроєкт по протидії фейкам в передвиборчі періоди, за три місяці, з судами і виключно зі штрафами, – то це, на мій погляд, не буде втручанням занадтим держави".
Те, що Україна вже 6 років живе в інформаційній війні з Росією і мало зробила для протидії російській пропаганді – одна з ключових медіапроблем нашої країни. Тому розробити спеціальний законопроєкт буде дуже складним завданням. Пропагандисти одразу ж згадують про демократію в Україні й будь-які нові правила одразу подають як тиск.
"Канали Медведчука (ZIK, "112" і NewsOne), "Страна.ua", "Вести" та низка інших – прикриваються свободою слова та правом висловлювати свої думки. Законодавство не дає права обмежувати їхню роботу лише на підставі того, що вони повторюють меседжі російської пропаганди. Можливо, новий закон у цьому має допомогти – описати неприйнятні дії, до яких вдаються медіа, та передбачити за них відповідальність", – каже Отар Довженко з "Детектор медіа".
Наклеп come back?
13 листопада комітет Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики презентував концепцію нашумілого закону про медіа.
Законопроєкт стосується всіх видів медіа і має повністю оновити попередню законодавчу базу, присвячену ЗМІ.
Як і обіцяли, про те, щоб регулювати стандарти новин у документі, слів немає. Однак якщо раніше Бородянський говорив про намір ввести поняття небезпечна інформація, дезінформація, недостовірна інформація, то на ділі у концепції закону бачимо лише одне загальне поняття "дезінформація". І це несе певні ризики.
Що насторожує? У концепції законопроєкту немає обмеження сфер дезінформації за категоріями. Наприклад: поширення недостовірної інформації про діяльність ЗСУ, інших військових формувань в районі бойових дій, сферою захисту громадського здоров'я (антивакцинація, народна медицина, діяльність цілителів) і іншими об'єктивно необхідними темами. Якщо дезінформація не буде поділена на категорії, то виглядає так, що в Україні буде відроджена криміналізація наклепу.
Нагадаємо, кримінальна відповідальність за наклеп була скасована у перші роки незалежності України. Це була обов'язкова умова для побудови демократичного суспільства. Неодноразово в'язницю за наклеп намагалися повернути в українське законодавство, адже це найпростіший спосіб "посадити" журналіста чи редактора, який подає "незручну" для влади інформацію.
Водночас захиститися від неправди у пресі та на телебаченні в Україні можна – у нас діє цивільна відповідальність за поширення відомостей, що паплюжать честь і гідність фізичної особи чи підривають репутацію держави, органів державної влади та юридичних осіб.
Тому будь-які спроби відродити відповідальність за наклеп під гаслом боротьби з дискримінацією ведуть до згортання свободи слова і суттєво перешкоджають журналістській діяльності.
Зокрема, щоб захистити свою інформацію, журналісти будуть змушені відкривати свої анонімні джерела. Це збільшить закритість влади і зменшить доступ суспільства до інформації.
"Якщо буде щось за червоними лініями, це буде, на мій погляд, втручання в свободу слова, – каже членкиня Ради з питань свободи слова та захисту журналістів при президентові Тетяна Попова. – Точно не має бути криміналізація наклепу тому, що Україна довго йшла до декриміналізації. Це точно ніхто не підтримає, це спричинить серйозні мітинги, цим скористаються і політичні, і геополітичні опоненти. Тобто це насправді нікому не потрібно".
Тетяна Попова переконує, що її колеги з Ради з питань свободи слова також не підтримують криміналізацію наклепу. За її словами, відхрещуються від такої можливості і представники влади. "Будемо сподіватися, що так і є", – каже медіаекспертка.
Не варто забувати, що Зеленський хоче остаточно забрати собі повноваження створювати національні регулятори, призначати та звільняти їхніх членів. Якщо Рада таки проголосує ці зміни до Конституції, то ніщо не завадить президенту створити собі регулятор, наприклад, з питань свободи слова, вираження власної думки, коректності постів у Фейсбуці тощо.
Звісно ж, суспільству та медіа представлена лише концепція майбутнього закону. Однак вже зараз необхідно застерегти владу від потенційних ризиків у формулюваннях і навіть у публічних висловлюваннях.
"Це створює певні ризики, бо ним (новим законом – УП) можуть скористатись і для приборкання незалежних медій, які поширюють різні позиції (зокрема й ті, що співзвучні з російською пропагандою – наприклад, для балансу думок). Але ризикнути варто: проти України триває інформаційна війна на нашій території, треба оборонятись", – каже Отар Довженко.
Те, що нарешті питання хаотичних правил на медіаринку зрушило з мертвої точки – це плюс. Але важливо у боротьбі з пропагандою не захопитися настільки, щоб встановити свої правила та стандарти щодо того, якими мають бути новини, репортажі і питання до інтерв'ю.
Інакше це буде вже не демократія, а початок авторитаризму.
