Чого тільки не побачиш на літніх музичних фестивалях! Доки на трьох сценах "Zaxidfest" відігравали свої виступи музичні гурти, гості фестивалю жваво танцювали під сценою, вбиралися у кумедні костюми, страхітливі маски монстрів та вдавали персонажів книг і фільмів.
Але і без політики тут не обійшлося. Молодь жартує, що на фестивалях про таке не розмовляють, але на ділі – дуже охоче включаються у діалог. Емоції та враження від політичного процесу в Україні дуже різняться. Хтось покаладає на нову владу великі надії, а хтось – серйозно побоюється.
За кого молодь голосувала на виборах? Чим керувалася, коли голосувала? Які враження від результатів та які очікування покладає на парламент і президента?
Спецпроект "Вибори вибори" поспілкувався із затятими фестивальниками на алеї громадських організацій фестивалю "Zaxidfest" і отримав відповіді на ці запитання.
Дмитро, 24, Київ
Олександр, 24, Луганськ
Останнім часом цікавлюся політикою. Раніше пасивніше ставився до цього, бо було відчуття, що нічого змінити неможливо. Зараз ставлення більшості політичних сил якесь відкрите, можна дізнатися загалом про процес, що вони хочуть і будуть робити. Раніше все було більше на словах. Зараз хоч щось роблять.
Я задоволений результатом виборів. Підтримував Зеленського. На окрузі також кандидата від "Слуги народу". Це навіть мій знайомий по району.
У більшості мої сподівання оптимістичні, але є все ж таки залишок від минулих політиків. Трохи невпевнений, але загалом все більш-менш позитивно.
Першим кроком від Верховної Ради я чекаю врегулювання їхніх можливостей. Наприклад, скасування недоторканності. Щоб не було бажання йти до політики. А від президента – просто підтримки. Це не людина, яка все повинна робити сама. Це людина, яка має обрати необхідних людей.
***
Не підтримую політичні погляди свого друга. Я підтримував "Європейську солідарність". Але політика це одне, а дружба – це інше. Я не з усім згоден у політиці попередньої влади, але на цей момент краще немає, на жаль.
Оптимізм свого друга не поділяю, але в парламенту є всі можливості, і я сподіваюся, що вони працюватимуть якнайкраще. Головне для мене – це підтримувати той політичний курс, що був 5 років. Я гадаю, це можливо, але не впевнений, чи це реалізується.
Від президента не чекаю нічого. Він в принципі така фігура, яка не має вирішувати все. Парламент все ж важливіший.
Оля, 26, Івано-Франківськ
Я ходжу на вибори кожного разу. Моя власна мотивація полягає в тому, що коли я йду на вибори, я щось можу змінити. Це вияв моєї влади як громадянина. Адже в нас демократія, яка полягає в тому, що ми ходимо на вибори і голосуємо. Можемо також зібратися на референдум і також проголосувати. Люди, які цього не роблять, вони забирають своє право на владу.
На парламентських голосувала за "Голос" просто тому, що там багато свіжих облич. Подумала: чому б не подивитися, як працюють ці люди. Це було більше ситуативно, в тому плані, що не тільки логікою дивилась, а ці люди в мене викликали симпатію.
На президентських я за Зеленського не голосувала. Голосувала за Порошенка в другому турі. Багато він, звісно, не зробив, але багато й зробив. І, в принципі, мав право піти на другий термін. У першому турі теж за нього, бо не хотіла розпорошувати голоси.
Мені хотілося б, щоб нова влада не зробила гірше. Президент у нас зараз Зеленський. У нього більшість у парламенті. Коли людина отримує таку монополію на владу, це насправді достатньо страшно. Поки що все дуже скромно, але ми ніколи не знаємо, що почнеться завтра.
Після Майдану люди стали свідомі, але політики дуже хитрі стали. Якщо раніше все рубалося напряму, то зараз завуальовано. Ти можеш не встигнути сказати "А", а там уже приймуться якісь закони, щось зміниться, і ти не встигнеш на це вплинути і сказати: "Ні, я проти". Це страшно.
Гліб, 25, Київ
На жаль, я не брав участі у виборах, тому що міняв паспорт у 25 років. Але якби була можливість, то, скоріше за все, я би віддав свій голос партії "Голос". Мені подобаються люди, які в них у списку. Вони мені здаються найбільш адекватними. Програми читаю і оцей навіть тест, про який ви казали (ми спілкувалися з Глібом про інструмент "Вибори 2019" – УП), я проходив. То позиції наче більш-менш збігаються.
Те, що Вакарчук був у Раді, це взагалі не досвід. Бо він сам не розумів, що там робить, а коли зрозумів, що все треба робити по-іншому, склав мандат і пішов. А зараз, мені здається, він набагато змістовніший. Та й справа не в самому Вакарчуку, а в людях, які там є. А вони мені здаються найменш популістичними. Можливо, я помиляюся.
Я, чесно, не знаю, що буде далі. Хочеться не піддаватися істерії і бути оптимістичним, але я не можу. Не знаю, що очікувати. Сподіваюся, що все-таки буде щось нормальне, якісь зміни. Я обережно оптимістичний.
Наступного разу обов'язково піду на вибори.
Олена, 31, Київ
Не завжди беру участь у виборах активно. Коли я буваю в Україні, то беру. За останніми виборами слідкувала, але на них не приїхала, хоча могла. Мене не влаштовувала і минула влада, але я не мала, за кого голосувати. Якби вибір для мене був, я би приїхала.
Зараз я даю рік нашому президенту. За рік, думаю, можна буде зробити хоча б малесенькі кроки до чогось. За цей рік я очікую закінчення війни, бо я сама народилась у Луганській області, і для мене це дуже важливо.
Я не любила нашого минулого президента лише через те, що постійно розпалювалася війна. Я вважаю, що все треба вирішувати мирним шляхом. І мене вже це дістало, я не можу поїхати до себе на батьківщину.
Я вважаю, парламент і президент мають бути однією командою. Якщо президент тягне в одну сторону, парламент – в іншу, то хорошого нічого чекати не варто. Тому вони мають працювати разом, щоб був якийсь результат.
Євген, 26, Івано-Франківськ
(відмовився фотографуватися)
Я не тільки беру участь у виборах, але й намагаюся переконати когось іншого, хто не зовсім розуміється на цих питаннях. На парламентських виборах голосував за партію "Голос". На виборах президента України голосував у першому турі за Руслана Кошулинського, а в другому – за Порошенка.
Для мене критерії це має бути не якийсь там хайп, який зробили не будемо називати хто. Я голосував за людей, які зацікавлені у розвитку України. На даний момент перша сфера, в якій треба обирати курс – це армія.
Друга – міжнародна політика, бо ми отримуємо так підтримку для того, щоб протистояти агресору. І вже тільки потім внутрішня політика, як би це погано не звучало. Бо якщо обирати між хлібом і волею, якщо хтось обирає хліб, то він втратить і хліб, і волю. Тому треба обирати волю.
Насправді я ні від кого нічого не очікую. Трошки неправильно чогось очікувати. Я надіюся на те, щоб наша монопольна партія не робила помилок попередників – "Партії регіонів". Вони хоч і не були монопольними, але, маючи коаліцію, вони привели країну до того, що в нас були Майдан, і зараз війна на Сході вже 5 рік.
Від президента очікую, як мінімум, самостійності. Тому що все, що він зараз говорить і робить – це те, що йому нашептали на вухо, зокрема Богдан та інші люди.
Світлана, 29, Львів
Я стежу за тим, що відбувається в політиці. Це важливо, але намагаюся трохи фільтрувати. Бо якщо захоплюватися тільки політикою, то можна захлинутися в цьому негативі.
Я підтримувала проєвропейські сили, не ту владу, яка прийшла зараз. На правду, це було схоже на якісь цирки, цей поділ на 25% і 73%. Для мене ще зрозумілі були результати президентських виборів, люди були на хайпі, вплинули медіа і телебачення. Але коли вже були парламентські, мене це трохи здивувало. Було дуже багато емоційних рішень.
Ще після результатів президентських виборів почала підтримувати і пропагувати серед свого оточення те, що будь-які зміни в країні в принципі й раніше починалися з нас і наших дій. Так само і зараз. Незалежно від того, хто при владі, ти маєш можливість і вибір елементарно – викинути сміття на вулиці чи прийти в парк і поприбирати за собою і за тим, хто насмітив перед собою. Такі дрібниці показують якийсь загальний результат.
Сказати, що є якісь очікування від партії, що зараз буде світле майбутнє, бо всі задекларовані речі будуть здійснені, не можу. Напевно, я занадто реалістка, щоб думати, що так і буде. Хочеться, щоб вони не відкотили назад до Росії. Це єдине, чого б хотілося. Але я думаю, що в нас настільки політично все-таки свідома і активна молодь і люди, які думають і планують, включаються. Люди все одно будуть висловлювати свою думку.
Артем, 31, Кривий Ріг
Я голосував за Зеленського, з нашого города, з Кривого Рогу. Наче порядна людина. Надіємось, наведе лад в країні. Скажемо так, якусь роль зіграло те, що він з мого міста, а якусь роль – що нова людина. Ті Тимошенки, Ляшки, Бойки вже просто в'їлися за 27 років, при їхній владі нічого не мінялося на краще. При новій людині, може, хоч щось поміняється. На парламентських голосував за партію "Слуга народу".
Щодо очікувань. Мене корупція, звичайно, добиває. Безкарність наших олігархів, мажорів, які збивають людей, і нікого не саджають. Системна реформа щоб була суддів. А так все доволі нормально.
Ліля, 21, Львів
(відмовилася фотографуватися)
Я цікавлюся політикою виключно тоді, коли починається якась політична двіжуха, вибори, або якась фігня якщо відбувається, яка для людей в Україні є важливою. Насправді за те, що зараз відбувається, мені трохи соромно. Вся ця ситуація доволі дивна.
На цих виборах я керувалася здоровим глуздом, особистими спостереженнями за діями, за людьми, порівнювала кандидатів. Моя суб'єктивна думка відійшла від усіх: моїх батьків, моїх баби з дідом, усіх моїх родичів, вона була незалежна ні від кого.
Найперше я покладаюся на те, що в нового парламенту буде хоча б мінімально здоровий глузд і вони не спозоряться більше, ніж це можливо. Народ їм повірив, вони отримали більшість, тому надіюся, що вони не розчарують людей. А якщо розчарують, то хоча би понесуть за це відповідальність.
У мене є побоювання, що безвіз, те, що в нас трохи почалася інтеграція до Європи, піде на спад. Мій брат АТОшник, він був у Пісках, коли бомбардували аеропорт. Я боюся, щоб він не вбив свою психіку надарма. І щоб мої друзі, які померли в АТО, не померли просто так.
Зараз на одну хорошу справу 50 поганих. Не можна судити людину за перший місяць. Якщо його підтримали люди, то він на щось заслуговує. У нього є хороші вчинки, так. Я не підтримувала ні його, ні попереднього президента. Але є речі, які несумісні з моїми уявленнями.
Сід, 19, Київ
Я за політикою не стежу, адже я анархіст – намагаюся бути повністю аполітичним.
Чесно кажучи, це, що було цього року, це просто смішно. Бо в нас колишній комік – президент, у Верховній Раді депутати – ті ж самі клоуни, музиканти і так далі. Це те саме, що мене посадити в президентське крісло як музиканта і сказати: "На, щось роби".
Я не беру участь у виборах. Єдине, що я можу зробити на виборах, це зіпсувати бюлетень, але я цього не робив. Мені було лінь. Я не довіряю з політиків нікому. За роки незалежності України все настільки запущено, що вже й не знаєш, за кого голосувати. Голосуй не голосуй, а завжди получиш… Продовжувати, на жаль, не буду.
Марта, 24, Львів
Я керуюся проєвропейськими цінностями, бо вони мені особисто дуже близькі. Я трошки побувала в Європі і розумію, до якого життя нам варто прагнути. Звичайно, це не якийсь абсолют чи ідеал, який можна взяти за приклад, але це те, чого варто було би прагнути з боку цінностей. Як на президентських і на парламентських виборах я підтримувала ті партії і сили, які пропагували європейські цінності. Мені здається, що всім зрозуміло з контексту, кого.
Особисто в мене немає ніяких очікувань від теперішньої влади. Зміни лише почалися, але хочеться, щоб вони не зупинилися. Хочеться, щоб ці смерті, які були покладені за зміну, за майбутнє, не пішли намарно.
Мене теж здивували результати парламентських виборів, коли велика частка населення проголосувала за проросійські сили. Для мене це було незрозуміло зовсім. Я не можу сказати, що в мене є очікування.
Василь, 31, переселенець з Криму
Я диванний експерт. За політикою стежу і намагаюся дивитися об'єктивно. Останнім часом це виглядає дико, коли президент приїжджає в місто і вимагає від того, хто займає виборну посаду, чогось, хоча не має повноважень. Мене трохи лякає нинішня ситуація, коли яка-небудь група займає абсолютну більшість у парламенті. Тому що повинна бути система противаг. І коли і президент, і правляча коаліція на одному боці ваг, це створює дисбаланс. Можна робити або хороші речі, або дуже погані. Це дуже лякає.
Було трохи складно брати участь у виборах. Тому що були шалені черги, я як переселенець маю щоразу це підтверджувати. Мінус також у тому, що я мав можливість голосувати лише за партії, але не брав участь у виборах по мажоритарних округах.
Я зробив вибір, переїхавши в Україну. Для мене важливо, щоб Україна стала сильнішою, кращою, жителі Криму зрозуміли, від чого вони відмовилися. Я не впевнений, що вони безкровно зможуть повернутися, але мені б хотілося, щоб вони зрозуміли, що євроінтеграція – це значно краще.
Я підтримував Петра Порошенка. Хоча з самого початку знав, що це кандидат-самогубець. А на парламентських – "Європейську солідарність". У Петра Порошенка є грішки, я абсолютно згоден. Альтернативи йому є, але вони викликають сумнів. Щодо Зеленського – чутки про зв'язок з Коломойським. Я майже впевнений, що їх не так багато, але Коломойський намагається позиціонувати, що мій має прямий вплив. Це дещо напрягає.
Я сподіваюся, нова влада виконає передвиборчу програму, буде проводити продумані реформи, до яких не зможе придертися Конституційний суд, і які будуть на інтереси людей. І по можливості – щоб закривали прогалини, на яких базуються схеми. Бо це те, за чий рахунок живуть олігархи.
Надія, 22, Львів
Я цікавлюся, беру участь, голосую, читаю. Спочатку голосувала за Порошенка, а на парламентських – за "Голос". Мені не підходив опонент по цінностях Порошенка. А "Голос" мені дуже імпонує по тих людях, що туди входять. З деякими я знайома особисто. І з досвіду роботи з ними я можу сказати, що це відповідальні люди. Тому мій вибір такий.
Насправді мені страшно. Ситуація така, що ніхто не знає, чого від парламенту очікувати. Я дуже сподіваюся, що вони не стануть цією олігархічною владою, яка буде керувати країною, маючи таку кількість голосів у парламенті.
Коли були результати виборів – було розчарування. Бо ми зробили крок вперед, і я боюся, щоб це не був крок назад.
