Олег Ляшко, безперечно, один із найяскравіших українських політиків. Він то корів приводить під Кабінет Міністрів, то їсть землю за парламентською трибуною, то запалює у танцях з пенсіонерами або з дружиною, співаючи на домашньому караоке.
Піар-витівки Ляшка зробили свою справу – більшість українців, радше, можуть перелічити "перли" лідера Радикальної партії, ніж його досягнення як народного депутата у вигляді прийнятих законів чи впроваджених реформ.
Тим не менше, Олег Валерійович, маючи стабільну популярність серед селян, пенсіонерів та робітників, уже вдруге намагається підкорити президентську висоту.
Спецпроект "Вибори вибори" спільно з громадською організацією "Центр.ЮА" продовжує досліджувати передвиборчі програми кандидатів у президенти й аналізувати, чи послідовні вони у своїх обіцянках, чи змінюють їх від кампанії до кампанії, підлаштовуючись під настрої електорату.
Ми вже аналізували, якими словами та ідеями переконують виборців голосувати Анатолій Гриценко, Петро Порошенко, Юлія Тимошенко та Юрій Бойко. Цього разу ми пройдемося по обіцянках Олега Ляшка, які, напевно, є найекзотичнішими серед усіх учасників передвиборчих перегонів.
Шаурма, "зігрівання тарифами" та повернення корів у село – які ще "блага" обіцяє лідер Радикальної партії у своєму "Плані Ляшка" у разі обрання президентом? Яка його позиція щодо Росії, НАТО та ЄС і як він збирається повертати Україні окуповані території?
Ми порівняємо його обіцянки за різні роки за такими критеріями: "Геополітичний вектор країни", "Національна безпека та територіальна цілісність", "Розвиток сектора безпеки й оборони", "Розподіл повноважень між гілками влади", "Забезпечення прав людини", "Енергетична політика", "Соціально-економічна політика".
Трохи історії
Олег Ляшко – один зі старожилів парламенту. Уперше він потрапив до Верховної Ради у 2006 році за списками Блоку Юлії Тимошенко. Під крилом Юлії Володимирівни він обрався і вдруге на позачергових парламентських виборах, що відбулися через рік. Проте вже у 2010-му, після звинувачень у співпраці з новообраним президентом Віктором Януковичем, Ляшка виключили з фракції політсили.
Але для Олега Валерійовича це стало швидше плюсом, ніж мінусом. Поки очільниця його материнської фракції була у в'язниці, знехтуваний підлеглий почав стрімко нарощувати політичні м'язи.
У 2012 році він здобув перемогу на одномандатному окрузі в Чернігівській області, а вже за два роки, на хвилі Революції Гідності, провів до Ради вже власну "радикальну" фракцію, що перетворює його на серйозного гравця української політики.
Від любові до ненависті один крок – у нинішньому скликанні парламенту Ляшко та його колишня начальниця Тимошенко ще намагалися імітувати гарні стосунки. Наприклад, у 2015 вони разом обурювалися новим тарифам на сцені та у наметі під Кабінетом міністрів на так званому "Тарифному Майдані".
Але довго триматися однієї лінії двоє амбіційних політиків не змогли – вже за рік Ляшко нарік колишню начальницю московською зозулею, вимагаючи позбавити її громадянства, Юлія Володимирівна в боргу не залишилася і охрестила екс-підопічного чіхуахуа Порошенка.
Попри публічні розбірки та конкуренцію, Ляшко, насправді, багато в чому схожий на Тимошенко. Обоє переважно орієнтуються на електорат з пенсіонерів та селян, розкидаються гучними словами про "геноцид" та "зубожіння", а ще входять у ТОП-3 рейтингу маніпуляторів та брехунів-2018 від VoxCheck. Щоправда, Олег Валерійович завоював у моніторингу "бронзу", в той час як у Тимошенко – перше місце.
Щоб набрати більше політичної ваги, лідер Радикальної партії вже вдруге бере участь у президентській кампаній. Перша спроба відбулася у 2014 році, тоді Ляшко отримав непоганий результат, посівши третє місце у загальному заліку (8,32% голосів виборців).
З якими ж обіцянками Олег Валерійович підкорює президентську посаду зараз і наскільки сильно вони змінилися від минулої кампанії?
Спойлер – змінилися дуже сильно.
Геополітичний вектор країни
Передвиборчі програми Олега Ляшка не схожі на класичні передвиборчі обіцянки інших кандидатів. Вони, швидше, нагадують типову розмову із всезнающим таксистом, обговорення останніх новин пенсіонерами біля під`їзду або загальні народні балачки на ринку чи вокзалі.
Власне, у передвиборчих обіцянках Ляшко використовує той самий сленг із примітивними фразами та порівняннями, як і з парламентської трибуни чи на ефірах. І це не дивно, адже саме такому "красномовству" він і зобов'язаний своєю популярністю.
Оскільки у питаннях, що стосуються геополітичного вектору країни, нацбезпеки та розвитку сектору оборони кандидат голослівний, але небагатослівний, ми вирішили звести його позиції щодо цих тем у один розділ.
У 2014 році тема війни була основним акцентом програми Ляшка. Тоді він був прихильником НАТО ТА ЄС: "На зовнішньополітичному напрямі Український народ вибір вже зробив, тому я негайно подам заявку на вступ до Європейського Союзу та НАТО".
Однак у своїй новій програмі "План Ляшка" наміри п’ятирічної давнини чомусь забуті – нині він ні словом не згадує про євроінтеграцію та вступ до Північноатлантичного Альянсу. Натомість Ляшко пропонує новинку: "Ми вимагаємо прямої військової угоди з США".
У тому ж буремному 2014 Ляшко мав різку позицію щодо Росії як держави-агресора. Він вважав, що "Блакитна мрія кремлівського шизофреника – це російські танки в нашому золотоверхому Києві" і обіцяв "Росія також дорого заплатить Україні за "незалежність" Криму! Я встановлю європейські ціни на поставку з України до Криму прісної води, газу, електроенергії". Схоже, подібні ідеї також відійшли у минуле, бо в програмі, з якою Ляшко балотується зараз, їх немає.
Натомість, "радикальний" кандидат послідовний у необхідності виконання Будапештського меморандуму країнами-підписантами (маються на увазі США, Великобританія та Росія, які дали гарантії безпеки Україні в обмін на відмову України від ядерної зброї – УП). Але якщо у 2014 році Олег Валерійович хотів переконати держави-гаранти виконати свої зобов’язання перед Україною, то зараз його сленг більш агресивний та ультимативний: "замість того, щоб гнути спину перед "партнерами" – вимагатиму від них виконання Будапештського меморандуму. Якщо документ не виконується – ми маємо повне право заявляти про відновлення статусу ядерної держави".
З тим же меморандумом Ляшко на попередніх виборах пов’язував свої сподівання на те, що держави-підписанти мають оснастити українську армію найсучаснішою технікою та озброєнням. Зараз він думає, що оснащення армії, це перш за все, справа держави. "Військові на фронті повинні знати, що держава їх цінує, надає соціальні гарантії їхнім сім’ям, а їх самих забезпечує найсучаснішою технікою, спорядженням, харчуванням та гідними зарплатами", – заявляє Ляшко.
Розподіл повноважень між гілками влади
Значну увагу у своїй першій президентській програмі 2014 року Ляшко приділяв ідеї децентралізації. Він переконував виборців: "Тоталітарну адміністративну модель України, яка дісталася нам у спадок від Радянського Союзу, я максимально децентралізую і скорочу". Задля створення нової системи державного управління, кандидат обіцяв: "віддам максимальні повноваження і ресурси з центру на місця – зароблене буде залишатися в регіонах. Зроблю адмінпослуги максимально наближеними до людей за місцем їх проживання".
Також у 2014 році обіцяв запровадити відкликання депутатів всіх рівнів і грозився: "Позбавлю депутатів космічних зарплат і пільг" (сам Олег Валерійович, згідно з реєстром електронних декларацій, лише за 2017 рік отримав 259 308 грн зарплати та 252 825 грн від держави на ведення депутатської діяльності).
У 2019 Ляшко вважає що нардепів у Верховній Раді надто багато – "понад 400 "небожителів", з яких на роботу ходить від сили чверть", тому планує скоротити їх кількість до 250.
Натомість, Олег Валерійович, який має нахили до диктаторства, хоче посилити інститут президента. Він обіцяє ліквідувати посаду прем’єра і передати всі повноваження президенту. Аргумент – "Щоб людям було, з кого спитати". Щоб обмежити владу самого гаранта Конституції, він хоче добитися "ухвалення законів про імпічмент та Тимчасові слідчі комісії, які стануть запобіжником від нових януковичів".
Не обійшов увагою Олег Валерійович і сферу правосуддя. Якщо раніше кандидат хотів зробити посади суддів виборними, то зараз радикально обіцяє: "Проведу справжню судову реформу – звільню всіх старих прокурорів і суддів, а нових – люди оберуть на виборах, як у США. Кожен українець повинен знати, що знайде правду в суді без грошей".
Завжди ексцентричними були підходи Ляшка до боротьби з корупцією. Якщо на попередніх виборах він фантазував, що "будуть створені громадські трибунали присяжних з числа журналістів, експертів і громадських організацій, які повсюдно контролюватимуть владу", то в 2019 головною проблемою у сфері запобігання корупції для нього є розмір зарплат снайперів НАБУ. "Справедливість – це коли снайпер на фронті отримує 80 тисяч гривень, а снайпер НАБУ – 15 тисяч, а не навпаки, як зараз", – обурюється радикал.
Енергетична політика
У 2014 про енергетичну політику Ляшко згадував побічно – обіцяв пріоритетно фінансувати наукові дослідження у сфері енергозбереження та енергетики, а також переконував: "Вартість транзиту російського газу до Європи становитиме 500 доларів за тисячу кубів, а не 10 доларів, як зараз".
Із плином часу інтерес кандидата до енергетики помітно зріс. І це не дивно, адже Ляшка, який у програмі 2014 року клявся, що оголошує "бій олігархам, які разом з продажними чиновникам довели Український народ до злиднів", нині пов'язують з "енергетичним" олігархом Рінатом Ахметовим. Зокрема, кандидат дуже часто "світиться" на телеканалі "Україна" та на матчах футбольного клубу "Шахтар", які належать Ахметову. Саме тому у новій передвиборчій програмі він заграє з шахтарським електоратом.
Зокрема, у "Плані Ляшка" неодноразово згадується про вугілля та гірників. Кандидат хвалиться, що "занурювався під землю в шахту, щоб дізнатися справжню ціну вугілля" та обіцяє: "Поверну престиж шахтарській праці, гірники не сидітимуть без роботи і зарплати".
Без обіцянок знизити ціну на газ, звісно, теж не обійшлося. "Ми збільшимо видобуток власного газу, відмовимося від імпортного, покладемо край корупції "Нафтогазу", що дозволить знизити ціну на газ мінімум вдвічі", – переконує Ляшко. Щоб хоч якось відрізнитися від схожої обіцянки Тимошенко, Олег Валерійович додає: "У мене люди не будуть мерзнути в холодній хаті – всіх "зігрію" справедливими тарифами на комуналку".
Соціально-економічна політика
Цей блок у політичних програмах Ляшка найяскравіший, адже солодкі соціальні обіцянки – це його коронна фішка. Водночас у цих же темах кандидат гарно ілюструє свою розбіжність у поглядах та те, що його позиції насправді суперечать одна одній.
У 2014 Олег Валерійович хотів ініціювати докорінну реформу охорони здоров’я, яка звучала так: "одна сучасна лікарня – на кілька сільських громад". Минуло 5 років і його погляди еволюціонували – він заявляє, що буде владою, "яка бореться за кожне життя, а не змушує людей їхати лікуватися в сусіднє село". Як бачимо, зараз Ляшко планує боротися з тим, що сам пропонував.
Під час першої спроби стати президентом радикальний кандидат також хотів дозволити жінкам виходити на пенсію в 55 років, повернути людям заощадження в Ощадбанку колишнього СРСР (що свого часу, будучи прем'єром, почала робити Юлія Тимошенко, видаючи "Юлину тисячу" – УП) та визнати сім’ї з двома дітьми багатодітними. Жодна з перелічених обіцянок до виборів 2019 року не дожила. Зате замість них є обіцянка дати молоді доступне житло "щоб сім’ї з дітьми не по кутках тинялися".
Підкоривши серця електорату, радикал вирішив підкорити і їхні шлунки. Простий, як двері, Ляшко обіцяє: "зроблю так, щоб у кожного українця був повний холодильник, в якому м’ясо водиться щодня, а не лише на свята". І додає: "Щоб вийти на вулицю було не страшно, купити шаурму в кіоску – безпечно для здоров’я, відкрити бізнес і працювати чесно – вигідно, тримати гроші в банках – надійно".
Не обходиться у програмах Ляшка і без корів, з якими він любить цілуватися: "Щоб повернути в село корову – дамо дотації, мінімум 5000 гривень на худобину".
Попри такі щедрі обіцянки соціально незахищеним верствам Ляшко у 2014 заявляв: "Скасую більшість податків, які знищили український бізнес. Податки будуть невисокими, простими та обов’язковими". Щоправда, Олег Валерійович не думає про те, звідки у бюджеті візьмуться гроші, якщо він мінімізує податки і збільшить державні витрати на соціальні проблеми.
Однією з небагатьох послідовних обіцянок Ляшка є захист приватної власності і бізнесу. В першій програмі він заявляв: "Приватна власність – священна і непорушна! Рейдерству – рішуча протидія і покарання!", а вже в другій обіцяв, що "Ніхто не буде "кошмарити" бізнес".
Обіцяючи захищати право власності, Олег Ляшко суперечить сам собі. Адже паралельно радикал виступає за мораторій на продаж сільськогосподарської землі, який обмежує право селян розпоряджатися своїм майном. Це аж ніяк не схоже на захист приватної власності.
Підсумки
Серед усіх кандидатів, програми яких ми аналізували в рамках спецпроекту "Вибори Вибори", Олег Ляшко був найменш послідовним.
Положення його програм або суперечать одна одній, як у випадку з медициною у селі, або змінюються від виборів до виборів. Зокрема, у нинішній програмі, на відміну від 2014 року, взагалі відсутні будь-які позиції по ЄС та НАТО.
Немає і жодної конкретики, як звільняти окуповані території України чи хоча б виконувати низку красивих соціальних обіцянок про забезпечення молоді житлом та про те, як зробити шаурму у кіосках безпечною для здоров'я.
Послідовними є лише ідеї Ляшка звернутись до підписантів Будапештського меморандуму для протидії російській агресії, обіцянки захищати приватних власників та зберегти мораторій на продаж землі сільгосподарського призначення.
Найбільша відмінність у програмах Олега Ляшка є на рівні ідеології. Його буквально хитає від патріотичної риторики до відверто комуністичних гасел.
У 2014 році його програма була дуже патріотичною. Він збирався захищати Україну від російської агресії та боротися з радянським минулим: "Я звернусь до суду із ініціативою заборонити Компартію".
Парадоксально, але коли КПУ таки заборонили, саме Ляшко підібрав "знамено боротьби" за права робітників та селян. Він стверджує, що свою нову програму він написав зі слів: "шахтаря з Павлограда, фермера з Харківщини, лікаря з Чернігова та виховательки з Черкас". На додачу, у стилі типового комуніста, він наголошує, що є людиною, так би мовити, пролетарського походження: "Перший запис у моїй трудовій – "скотар колгоспу "Прогрес".
Завершуючи свою програму 2019 року, Ляшко таки визнає, що його програма популістична: "Але в нашій країні все, що правильно кажеш – популізм", – з ноткою образи констатує радикал.
