Будучи в епіцентрі глобального протистояння між Заходом і Сходом, Україна повинна мати сильну зовнішньополітичну позицію у відстоюванні своїх інтересів, щоб бути рівноцінним гравцем на геополітичній арені.
Конституція України у статті 106 визначає президента відповідальним за керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, ведення переговорів та укладання міжнародних договорів України, а також за кадрове наповнення всієї дипломатичної структури країни.
Чи готові топ-10 кандидатів на пост президента відстоювати інтереси України? Яку зовнішню політику вестимуть Юрій Бойко, Олександр Вілкул, Анатолій Гриценко, Володимир Зеленський, Руслан Кошулинський, Олег Ляшко, Петро Порошенко, Ігор Смешко, Юлія Тимошенко та Олександр Шевченко?
Як основний стратег у міжнародних відносинах президент визначає роль України в світі. Однак не всі кандидати приділили належну увагу зовнішнім відносинам у своїх програмах.
Анатолій Гриценко у своїй програмі запевняє, що "зовнішня політика України буде відповідальною і прогнозованою, а президент – договороспроможним". Його дипломатичні потуги будуть зосереджені на "зміцненні безпеки України та домінанті економічної складової у міжнародних відносинах".
Юрій Бойко говорить про встановлення партнерських та взаємовигідних стосунків з іншими державами і міжнародними організаціями, акцентуючи на забезпеченні незалежності та нейтральності України на міжнародній арені.
А Олег Ляшко обмежиться у своїй зовнішній політиці вимогою прямої військової угоди зі Сполученими Штатами Америки.
Решта кандидатів у програмах дещо детальніше описали свої підходи у формуванні міжнародних відносин України, однак ситемні плани дій у зовнішньополітичній сфері і у них не сформовані.
Політичний компас України на конституційному рівні зафіксовано вказівником на Захід. 7 лютого 2019 року Верховна Рада закріпила в Конституції стратегічний курс на ЄС та НАТО. Це відбулось після завершення терміну подання кандидатами на пост президента документів до Центральної виборчої комісії. Варто зауважити, що за даними центру Нова Європа для 54% українців важливо, аби майбутній президент України продовжував європейську інтеграцію.
Чи співпадають подані кандидатами програмні пріоритети у зовнішній політиці з тими, що визначені Конституцією та настроями українців?
Про геополітичний курс України в ЄС у програмах заявили лише Петро Порошенко та Руслан Кошулинський. Порошенко визначив орієнтовну дату подання заявки на вступ до ЄС – 2023 рік. А Кошулинський запевнив, що підійде до європейської інтеграції системно. Проте кандидат, йдучи прозахідним шляхом, не розглядає членство в ЄС як єдино можливий євроінтеграційний варіант, а говорить про можливість утворення Балто-Чорноморського Союзу. Хто входитиме у цей союз, кандидат у програмі не вказує, однак у коментарях ЗМІ уточнює, що Україна стане центром стратегічного союзу Прибалтики, Польщі, Туреччини та Грузії.
Юлія Тимошенко в своїй передвиборчій програмі лише умовно означила геополітичне місце України, вказавши, що Україна може стати "процвітаючою європейською країною". Однак в "Новому курсі України" деталізує, що зробить все, щоб Україна стала повноправним членом ЄС.
У решти кандидатів – Ляшка, Вілкула, Шевченка, Смешка та Бойка – відсутні позиції щодо євроінтеграційного вектора розвитку України.
У передвиборчих програмах Володимира Зеленського та Анатолія Гриценка також не відображені позиції з цього питання. Однак штаб Зеленського на наш запит уточнив, що євроінтеграційний вектор розвитку України є єдино вірним, а команда Анатолія Гриценка запевнила, що зробить все для вступу України до ЄС.
Про євроатлантичний курс в програмах заявили 4 з 10 кандидатів. Порошенко описав послідовність дій щодо вступу в НАТО – лише після отримання членства в ЄС буде подана заявка на членство в НАТО. Однак часові рамки, визначені кандидатом, дають можливість зробити висновок, що це питання постане вже перед президентом, обраним у 2024 році.
Не окреслює часових рамок вступу в НАТО і Руслан Кошулинський, оскільки планує спрямувати свою діяльність на досягнення чітких гарантій та термінів вступу в НАТО вже під час президентської каденції. А Ігор Смешко планує забезпечити сумісність збройних сил України з НАТО та отримати перш за все план дій щодо членства.
Володимир Зеленський підтримує рух України до НАТО та інших безпекових об'єднань, однак переконаний, що рішення про членство в НАТО має бути ухвалене безпосередньо громадянами на референдумі. Варто зауважити, що Закон про всеукраїнський референдум було визнано неконституційним у 2018 році, а відтак чинного механізму волевиявлення громадян у такий спосіб на даний час немає.
Не згадують у своїх передвиборчих програмах про питання участі у Північноатлантичному альянсі Юлія Тимошенко, Олег Ляшко, Олександр Шевченко та Анатолій Гриценко. Проте штаб Гриценка уточнює, що приєднання України до НАТО необхідне, і починати робити перші кроки в цьому напрямку необхідно з впровадження у Збройних силах України стандартів НАТО. Про впровадження стандартів говорить і Юлія Тимошенко, а в "Новому курсі України" уточнює, що бачить Україну повноправним членом Альянсу.
Всупереч вже чинній конституційній рамці планують йти Юрій Бойко та Олександр Вілкул, які у своїх програмах наполягають на позаблоковому статусі України.
З огляду на перезапуск роботи комісії стратегічного партнерства Україна-США наприкінці 2018 року, відносини Києва з Вашингтоном отримали нове дихання.
Пріоритетами у взаєминах між державами стали питання безпеки та протидії російській агресії, права людини, економічні та енергетичні питання.
США як один з основних стратегічних партнерів України відіграє значну роль у вирішенні поточних кризових явищ в Україні. Від активної підтримки США залежить успіх у просуванні України до відновлення територіальної цілісності України. Однак чи здатні кандидати сформувати стратегію партнерських відносин зі Штатами, що буде також базуватись на спільних інтересах?
Вочевидь, про це говорити рано. У 8 з 10 кандидатів у програмі немає позицій щодо відносин України з США.
Лише Олег Ляшко і Руслан Кошулинський у програмах згадують про партнерство з Штатами у питаннях військової взаємодії, а саме вимагатимуть прямої військової угоди, зокрема щодо поставки летальної зброї.
Порошенко, Зеленський та Гриценко через свої штаби обмежились уточненням щодо побудови відносин зі Сполученими Штатами Америки загальною рамкою стратегічного партнерства.
Незважаючи на те, що Україна перебуває у стані війни зі своїм найбільшим сусідом – Росією, у програмах багатьох кандидатів відсутні чіткі позиції стосовно відносин з державою-агресором.
Олександр Вілкул не окреслює своєї політики у взаємодії з Москвою на міжнародній арені. Юрій Бойко має намір "подолати протиріччя з Росією", однак не зазначає, як саме.
Більшість кандидатів про відносини з Росією говорять у контексті протидії військовій агресії на сході України. Юлія Тимошенко, Олег Ляшко, Володимир Зеленський та Ігор Смешко планують вимагати від країн-підписантів Будапештського меморандуму виконати свої зобов'язання щодо збереження територіальної цілісності України.
Вимагати компенсації за завдану російською військовою агресією шкоду Україні планують Юлія Тимошенко, Петро Порошенко та Олександр Шевченко. Порошенко та Гриценко також планують продовжити таку лінію зовнішньої політики, яка передбачає посилання міжнародного політико-дипломатичного та санкційного тиску на Росію.
Зеленський говорить про те, що Російська Федерація – держава-агресор, а відтак, з цього повинен витікати підхід до відносин із нею, не надаючи роз'яснень, які конкретні механізми та засоби будуть використані.
Кардинальна позиція Руслана Кошулинського полягає у тому, щоб розірвати усі дипломатичні та економічні відносини з Росією та ініціювати створення міжнародного трибуналу з розслідування злочинів проти людства, здійснених РФ у ході агресії проти України. Кандидат у своїй програмі системно відображає інструменти та шляхи реалізації своєї політики у питанні взаємодії з Росією в рамках чинного законодавства України.
Минулі роки були напруженими у стосунках України з її західними сусідами. Ухвалення нового закону про освіту стало тригером для серії дипломатичних скандалів з Угорщиною та "занепокоєння" з боку Румунії щодо реалізації прав румунської громади в України, а розбіжності у питаннях історичної пам'яті з Польщею постійно загострюють добросусідські відносини.
Втім, ніхто з кандидатів чітко не окреслив своєї майбутньої політики із західними сусідами, які мали б бути основними адвокатами України щодо євроінтеграційного напрямку розвитку держави.
Юрій Бойко говорить, що подолає суперечності з усіма країнами-сусідами, однак не конкретизує способи, якими буде досягати цієї цілі.
Упустивши питання взаємин з країнами, з якими Україна межує на заході, у своїх передвиборчих програмах, штаби Гриценка, Зеленського та Порошенка все-таки заповнили цю прогалину в офіційних уточненнях. Ці три кандидати будуть будувати добросусідські взаємовигідні відносини з урахуванням національних інтересів України. Порошенко також додає, що акцент стоятиме на посиленні взаємодії у протидії поширенню негативного російського впливу на країни Європи.
Стрімке економічне зростання азійських країн зумовлює їхній щоразу більший вплив і у політичних питаннях, зокрема і у Східній Європі. Однак у своїх передвиборчих програмах жоден з проаналізованих кандидатів не згадав про відносини з такими найбільшими економіками світу, як Китай чи Японія. У контексті глобалізаційних процесів, які ставлять гострі економічні та міграційні виклики, нехтування цим блоком зовнішньої політики досить легковажне, ба навіть небезпечне.
Незважаючи на те, що формування зовнішньої політики та дипломатичної рамки України в світі є одним з ключових завдань президента, кандидати цьому аспекту своєї потенційної роботи приділили досить мало уваги. Вони виокремлюють у своїх програмах лише певні, хоча і важливі, аспекти зовнішньої та безпекової політики України. Це може свідчити про відсутність у них цілісного бачення складної картини викликів, з якими сьогодні зіштовхнулася Україна.
Геополітичний вектор розвитку України чітко відображений лише у половини з проаналізованих програм кандидатів: Гриценко, Зеленський, Кошулинський, Порошенко та Тимошенко заявили про продовження євроінтеграційного курсу. Решта кандидатів обережні у своїх позиціях щодо геополітичної приналежності України.
Чіткі стратегії та всеосяжні плани дій у міжнародній сфері у програмних документах кандидатів відсутні. У програмах здебільшого відображені напрямки реактивної зовнішньої політики, а не проактивної, яка б дала зрозуміти як виборцям, так і міжнародним партнерам, яку роль Україна прагне відігравати у світі.
Ця стаття стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з Міжнародного Розвитку (USAID). ГО "Центр UA" була відповідальна за зміст цього матеріалу, але він не обов'язково відображає погляди USAID або уряду США.
