На жаль, змушений констатувати, що українські політики просрали виборчу реформу.

Просрали, в першу чергу, парламентські партії.

Ті, чиї представники чотири роки тому поставили 302 підписи під Коаліційною Угодою. Відповідно до неї, виборчу реформу повинні були ухвалити ще в 2015 році.

Особливо це стосується партії імені чинного Президента, який цю реформу обіцяв у своїй передвиборчій кампанії. Аж поки не зрозумів, що без мажоритарки та адмінресурсу чорта з два переобереться на другий термін.

З іншого боку,  реформу просрали і майже два десятки позапарламентських партій та протополітичних сил, які разом намагалися просувати реформу протягом останнього року.

Спочатку це об`єднання мало неабиякий успіх.

Його результатом стало прийняття в першому читанні Виборчого кодексу восени минулого року.

Однак, на цьому все й закінчилося. Подальші акції за виборчу реформу збирали щоразу менше людей.

За результатами дослідження Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва впровадження системи з відкритими списками підтримує 41% громадян.

Для порівняння, за збереження існуючої системи виступає лише 15% опитаних.

І ось, за наявності безпрецедентної підтримки суспільства, величезної важливості реформи в контексті гібридної війни з РФ та спливанні усіх можливих дедлайнів для її прийняття 28 жовтня на всеукраїнське віче майже два десятки політичних партій спромоглися мобілізувати всього біля трьох сотень людей.

Що це означає?

Що більшість з цих партій просто не вміють виконувати свою функцію – представляти інтереси великих груп населення та трансформувати ці інтереси в дії.

Це складна тема, – кажуть деякі партійці, - людям болить соціальне – тарифи, земля, олігархи.

Звісно, виборця легше мобілізувати обіцянками простих рішень. Одна біда : прості рішення та лозунги не працюють. Вони приводять до влади популістів.

А ось без складних системних змін ми ризикуємо втратити державність.

Коаліція політичних партій за виборчу реформу перетворилася на радянський суботник – участь брати ніби й необхідно, але дуже хочеться сачкувати. Бо ж у нас праймеріз, агітаційні тури, рейтинги і т.д.

От тільки реальна зміна системи, а не облич – це зовсім не суботник.

Реальна зміна системи - це важка щоденна боротьба.

Реальна зміна системи - це разом і до кінця.

На жаль, я не бачу цього "разом" на практиці.

Я щиро вдячний тим політичним партіям, які дійсно боролися за зміну виборчих правил, але змушений оголосити про розпуск цієї коаліції.

Водночас, шанси на виборчу реформу зберігаються, тому ми, як представники громадянського суспільства, переходимо до самостійної боротьби.

Ті політичні партії, які реально, а не на словах, готові долучатися до цієї боротьби, отримають шанс проявити себе реальними справами.

Наступні заходи ми оголосимо найближчим часом.

Україна матиме відкриті списки.