Де шукати безпеки на дорогах Чернівців?

У день мого приїзду до буковинської столиці на одній з її вулиць вантажний кран проштрикнув пасажирський автобус, наскрізь!

На цьому, власне, можна було б і завершити розповідь про безпеку дорожнього руху в Чернівцях, якби не люди. У тій аварії вони не постраждали, але вбиті дороги, старі маршрутки, необлаштовані зупинки – це їхня буденність, марудна дорожньо-транспортна пригода міста. Чи все так приречено і хто б тому міг зарадити? Цим я діймала чернівчан у кабінетах і на вулиці, у цьому довго розбиралася, але перед тим мала дістатися готелю – це було непросто.

Аби хоч кудись втрапити у Чернівцях, треба мати або підвішений язик, або Інтернет. Бо  з традиційним способом інформування складно: немає графіків, що куди їде, часом назви зупинки не знайти, про електронні табло взагалі мовчу. Ось він, транспорт, під’їжджає – неодмінно старезний, інший тут не курсує. Дороги не ліпші.

Я їду по вулиці Головній. Мабуть, назва таки має значення, бо з усіх 43-ох маршрутів – 20 пролягають саме по цій дорозі. Проблем, хоч і тривіальних, цілий букет! Отже, працювати є з чим. "Безпека і людина не є пріоритетом у Чернівцях, і це наша головна проблема", – вловлює мою думку співрозмовниця Тетяна Лебухорська – директор ГО "Буковинська агенція регіонального розвитку" і за сумісництвом начальник відділу комп’ютерно-технічного забезпечення Чернівецької міської ради. Вона пояснює яка ситуація у місті з транспортом, раз у раз відволікаючись на трансляцію сесійного засідання, – встигає всюди.

Звідки ноги ростуть?

З боку влади за безпеку на дорогах відповідає департамент ЖКГ. У ньому є так званий відділ транспорту, який, зі слів Тетяни Лебухорської, не функціонує належним чином. Через це чернівецька поліція зініціювала створення комісії з питань організації транспорту та безпеки дорожнього руху. До її складу увійшли представники відділу транспорту, тролейбусного управління, асоціації перевізників, громадських організацій, поліції, а також юристи. Задум був такий: комісія вирішує всі проблеми на рівні планування, після чого департамент і комунальне підприємство "МіськШЕП" (Міське шляхово-експлуатаційне підприємство - ред.)  втілюють їх у життя, але не все так сталося…

Пані чиновниця згадує випадок, коли ЄБРР пропонував  кредит для міста на вигідних умовах для закупівлі нових тролейбусів: "На жаль, люди, які ухвалюють рішення в Чернівцях вирішили, що місту більше потрібні вживані тролейбуси з Європи, що їздять уже по 20-30 років". Знайти раціональне зерно у такому виборі складно.

Г о л о с  народу

Ольга – студентка, соціолог

Громадський транспорт дуже рідко ходить, а коли вже прибуває, то утворюється страшна тиснява. Я проводила подібне опитування, як ви зараз, то водії переважно скаржаться, а пішоходи й поготів.

Централізована система керування транспортом? – Ні, не чули

Як би закони не цінували людину, на практиці виходить, що пріоритетом на дорозі є автомобіль. Тож єдиний шлях розвантаження доріг – створювати умови, коли люди не хотіли б їздити на власних машинах. Це можливо, коли у місті злагоджено працює громадський транспорт, коли є якісні пішохідні зони, коли можна пройтися на роботу через парк, під’їхати на велосипеді. Але поняття якісного транспорту Чернівцям не відоме, зауважує моя співрозмовниця Тетяна Лебухорська. Тролейбуси і маршрутні таксі працюють інтуїтивно, створюючи власні правила руху і взаємодії з пасажирами. Останні ж проводять години в очікуванні без жодних орієнтирів, а потім таки їдуть, але з конфліктними водіями, з пекельним мікрокліматом у салоні й американськими гірками під колесами. Між цими проблемами зависає непевна безпека людей.

"Чернівецькі проектанти не відрізняються інноваційністю і дбають найперше про машини і парковки. Вони вважають, що ширина смуги має залишатися 3м. А що вужча смуга, то нижча швидкість транспорту, який по ній їде. Проектантові на те байдуже – це повністю відповідальність міста. Інфраструктура, яку ми будуємо – один з факторів безпеки на дорогах. Коли місто робить смуги по 3,5м, то воно не сприяє цій безпеці. Так, ми можемо ставити знаки, але всі питання зупиняються на свідомості водія", – говорить Тетяна Лебухорська.

Г о л о с  народу

Михайло – пенсіонер, журналіст

Це дуже велика проблема, дуже! Транспорт ходить рідко, вулиці перевантажені, дороги нікудишні. Центральні ще більш-менш, а на околицях – вибоїни на вибоїнах.

Пасивні заходи безпеки залишаються в ідейному пасиві

Якщо не покладатися на совість  учасників дорожнього руху, то з технічного боку є дієва захисна альтернатива. Андрій Олійник, радник міського голови на громадських засадах і громадський активіст, пояснює мені, на чому вона базується. Розповідає про доцільність бетонних конструкцій, болардів, лежачих поліцейських, які стримують несвідомого водія. Пішохідні переходи – теж проблема. Між ними має бути мінімум 300м, але на ділянці завдовжки 600м – їх шість. Це підштовхує водія порушувати. Треба регулювати переходи, ставити їх на нормативних відстанях.

"Влада не приділяє уваги пасивним заходам безпеки дорожнього руху. Там, де у нас магістралі, по дві смуги у кожному напрямку, потрібно встановити відбійники. Так, транспорт вже фізично не зможе виїхати на тротуар і спричинити жахливу аварію, як це нещодавно було у Харкові. Беремо вулицю Винниченка, яка з’єднує два спальних райони. То там за минулий рік 6 людей на смерть збили!" - резюмує Андрій Олійник.

Схема організації дорожнього руху

Чи не єдина конкретна ідея вирішення проблеми - схема організації дорожнього руху, про яку згадував кожен із моїх співрозмовників. Така схема є додатком до генерального плану міста, що визначає, як на кожній вулиці має бути влаштовано дорожній рух. Вона конче потрібна, але, знову ж таки, постає питання, хто її буде розробляти і які вихідні умови поставить місто. Артур Шкроб – начальник управління патрульної поліції в Чернівецькій області погоджується: "Схема організації дорожнього руху, безперечно, потрібна. Мапа міста має існувати. Чому? Приміром, коли ми почали роботу, жоден патруль не знав, законно чи ні встановлений знак, і таких прецендентів чимало, а на схемі усе це прописується".

З р а з к о в и й Івано-Франківськ

Цікаво, що всі як один, співрозмовники ставили мені у приклад Івано-Франківськ, говорячи про злагоджену систему планування цього міста. Там Urban Consulting Group робить проектування доріг за європейським прикладом. Її наймають, і вона продумує не тільки, як зробити, приміром, асфальт, а рішення в комплексі.

Як бути?

Я повертаюся додому і в нічному купе втомлено аналізую почуте за два дні. Так виходить, що кожен, скрушно хитаючи головою, апелював або до власних сподівань або до бажання щось робити у влади. І, здається, проблема приречена на застій. "У депутатського корпусу, у виконкому, у департаменту цього бажання немає", - говорить Лебуховська. "Все реально – немає натхнення. Я взяв паузу. Я в стані очікування",  - не бачить перспектив Андрій Олійник.

Начальник поліції натомість оптиміст і навіть трохи філософ: "Чи все у нашому місті так, як я хотів би – ні, але позитивна динаміка є. Я зазвичай розказую таку притчу. Ми перебуваємо в точці А  - в реальності, а є точка Б – ідеальні дороги, ідеальні автомобілі, ідеальні пасажири. Між цими точками прірва, куди ми закидуємо по камінцю. І якщо закидуватиме їх не тільки управління патрульної поліції, а і якісь інші організації  - ми цю відстань подолаємо так чи так. Але що більше ми кидатимемо цих камінців, тобто хороших ідей із втіленням їх у життя, то швидше у нас утвориться та дорога, по якій ми здолаємо цю відстань і дійдемо до точки Б".