По 130 на лінолеум : корупція чи необхідність благодійних внесків у школах Полтави

Полтава зовсім не схожа на своїх сусідів-мегаполісів – занадто тихо і спокійно, часом виникає відчуття уповільнення часу. Вона, ніби колись втекла із західної частини країни і оселилася тут, щоб стати потужним історично–культурним центром України.  

За даними щорічного рейтингу міст, опублікованого наприкінці березня цього року соціологічною групою "Рейтинг" та Міжнародним республіканським інститутом – Полтава завжди десь посередині – у ній непогано жити, але є чимало нюансів, які потребують коректив.

Канцтовари, ремонт класу, книги та квіти вчителю – такі прохання знайомі усім батькам, чиї діти відвідують школу чи садочок. Благодійні внески через недостатнє фінансування освітніх закладів стали нормою.

Проблема в тому, що у Полтаві, як і у всіх інших українських містах, немає єдиного механізму звітування ні про благодійні внески, ні про бюджетні кошти. Парадоксально, коли на фінансування освітніх закладів припадає найбільша частина міського бюджету, і все ж благодійні внески здають чи не на кожну дрібницю.

На 2018 рік, на освіту, з полтавського міського бюджету передбачено 808,5 млн гривень – це чверть усього бюджету міста і є найбільша стаття витрат.  А скільки коштів до шкіл та садочків надійшло через благодійність?

Нині не існує єдиного формату збору, використання грошей та звітування про них на всеукраїнському рівні. Неможливість контролювати надходження і використання таких внесків – прямий шлях до корупції, адже з’являється загроза нецільового використання коштів.

Зазвичай батьки, які є ключовими особами у висвітленні цього питання, не цікавляться процесом використання коштів сповна, адже це може створити додаткові незручності. Безініціативність відділів освіти та батьківських комітетів лише поглиблює проблему.  

Благодійні внески абсолютно законні, однак у статті 79 Закону України "Про освіту" сказано, що школи, які отримують їх, зобов’язані оприлюднювати на своїх веб–сайтах кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх отриманих коштів. Звіти є, та середньостатистична людина розібратися у них не зможе. Внески, які б мали бути добровільними , здають в обов'язковому порядку. Батьки, полегшуючи життя собі і своєму чаду, мовчки платять, але що, якщо грошей на "добровільно-примусовий" внесок немає?

"Нам сказали здати по 130 на лінолеум. Я досі не здала. На мою дитину ніхто не звертає увагу. Дитина приходить кожного дня і нагадує. Я пішла до директорки: та їх узагалі не хвилює, мені кажуть, що я за цілий рік мала назбирати гроші! Я нікому нічого не винна, тим паче на цей лінолеум" – розповідає вдова і мати трьох дітей-школярів Олена, про ситуацію, що виникла у неї та її сина, який навчається у 12 міській школі.

Олена проживає у полтавському кризовому центрі для адаптації жінок, поряд з такими ж людьми, які стикнулися з непростими життєвими обставинами.

Ситуацію жінки ніхто до уваги не бере. Зазвичай позиція батьків зрозуміла: або вони проявляють ініціативу та виступають за вдосконалення системи, або мовчки роблять так, як кажуть. Перших значно менше.

До прикладу, нині можна знайти декілька груп у Фейсбуці, де для обговорення питання об’єднуються небайдужі батьки: "Батьки SOS" (Київ), "Шкільні питання" (Кривий Ріг), "Благодійність у освіті" (Харків) та інші.  Батьки бояться, що дитина зазнає утисків, якщо вони будуть наполягати на своїй позиції. Часто загальні настрої серед них песимістичні: моя думка нічого не змінить.

Юліан Матвійчук, депутат Полтавської міської ради, говорить, що саме батьки мають відіграти ключову роль, щоб змінити нинішню систему, а влада готова посприяти вирішенню питання.

"Батьки беруть ініціативу, у них є батьківський комітет. Роблять громадську організацію, яка потім співпрацює з відкритими бюджетами шкіл. Це перший крок. На юридичних правах вона може брати відкритий міський бюджет. Наприклад, я як депутат буду надавати ті бюджетні запити, які школи дають, щоб усе  було на сайті. Починати треба з прогресивних шкіл, головне, щоб був контакт з директором. Перші три школи починають діяти, а решта приєднаються", – пояснює він.

Доброю ініціативою є система "Відкрита школа", яка дозволяє контролювати благодійні та бюджетні кошти в режимі онлайн. Інформація відображається не лише по всій школі загалом, а і по кожному класу окремо. Нині у системі налічується 17 000 тисяч шкіл з усієї України.

Ініціатива батьків необхідна річ, але без сприяння влади забезпечити прозорість використання коштів сповна – неможливо. Бюджетні запити шкіл дозволяють відслідкувати частину коштів.

"Корупційна складова полягає інколи у тому, що люди в школах збирають гроші на те, на що і так виділяють гроші з бюджету. Ремонт даху зробили за бюджетні кошти, але бюджетного запиту ніхто не бачив, а потім гроші на це збирають ще й у батьків і, як результат,  вони потрапляють у чиюсь кишеню", – каже Юліан Матвійчук.

Внесення недостовірних даних до бюджетних запитів, закупівля товарів та послуг за завищеними цінами – це типова проблема для більшості шкіл не тільки тільки у Полтаві. Поліна Завадська, експерт із державних закупівель ГО "Інститут аналітики і адвокації" розповідає про систему DOZORRO – онлайн–платформу громадського контролю державних тендерів, яка успішно працює з 2016 року і  має вирішувати подібні проблеми:

"Можна глянути закупівлю конкретного закладу. До прикладу, можна взяти будь-яку школу і глянути, що там купували за увесь рік. Будь-хто може залишити відгук щодо якості. Відгук зберігається у системі, за його допомогою буде формуватися рейтинг замовників. Прочитати, відреагувати – написати звернення до замовника або якщо там вбачають ознаки правопорушення, то звернутися до правоохоронних органів"

Благодійні внески можуть бути у будь–якій формі, як у натуральному вигляді, так і готівкою, а це у свою чергу призводить до складності їхнього обліку.  "Вивести конкретно – майже нереально. Можуть, наприклад, збирати гроші, купляти парти і брати ці парти на баланс. Єдиного алгоритму дії взагалі немає, тому вивести хто  скільки отримав, хто скільки витратив – нереально. Єдине – це батьківський комітет", – пояснює Павло Шестопал, аналітик ГО "Полтавська платформа"

Здавати гроші на розвиток шкіл чи садочків, якщо вони недофінансовані із місцевого бюджету – в цьому немає нічого поганого. Проблема у тому, що здебільшого благодійність обертається на рахунок геть не благодійної мети. Поки чиїсь кишені незаконним способом поповнюють чужі гроші, такі як Олена, змушені ставати бунтарями не маючи змоги захистити свою дитину.

Корупційні схеми й далі будуть підкріплювати давно прогнилу систему, поки не знайдеться критична маса людей, що не будуть мовчати. У руках батьків є можливість кинути виклик системі та вдатися до змін задля майбутнього власних дітей. Достатньо 5% сміливців, які виявлять ініціативу, щоб запустити кільцеву реакцію. Яка стане початковим етапом на шляху до вирішення цієї непростої і часто неочевидної проблеми. А поки по 130 гривень на лінолеум, будь ласка.