Чи мають безпритульні собаки право на життя?
Собаку називають вірним другом людини, помічником та охоронцем. Вона — перша тварина, яка була одомашнена і сталось це за багато тисячоліть до нашої ери. Але, на жаль, не всі люди можуть відповідати за тих, кого приручили. Тож, трапляється, що наші менші друзі стають непотрібними. Господарі тварин викидають їх на вулицю іноді ще зовсім маленькими або цілими сім’ями. Самотньо чи здичавілими зграями, песики блукають містом, в пошуках їжі, а взимку — ще й тепла. Деякі можуть бути агресивними та загрожувати безпеці людини. Безпритульні собаки є у кожному українському місті і їх популяція лише зростатиме, якщо з цим нічого не робити.
Харківський регіон ця проблема зачіпає особливо. Завітавши до столиці Слобожанщини, я зустріла тварин ще на вокзалі. Гріючись на сонечку, собаки здавались досить невинними і навіть милими. На станції метро Індустріальна безпритульні тварини живуть повноцінним життям: тут їх підгодовують, вони сплять у коробках біля станції або на зупинці.
Особливої популярності у регіоні набув рух "догхантерів". Про них неодноразово згадували у харківських ЗМІ. Це — люди, які відловлюють безпритульних собак, а потім вбивають. Тварин часто знаходять понівеченими: когось пристрелили, когось спалили або отруїли.
Більш "гуманний" спосіб позбутися тварин — евтаназія. Лише в 2017 році 5,5 мільйона гривень було витрачено на те, щоб приспати безпритульних собак. Усе це відбувається за такою схемою: тварину відловлюють, тримають у переповненому притулку, а через тиждень, якщо її ніхто не забрав — присипляють. Цей спосіб — лише певна видимість того, що проблема вирішується, бо насправді це не так. Собак на вулицях не стає менше, жорстокі вбивства не припиняються.
Гуляючи Харковом, я побачила тварин з кліпсами на вухах. Це означає, що така собака стерилізована та вакцинована. Чи у цей спосіб можна якось зарадити проблемі розповсюдження безпритульних собак?
За відповідями на численні питання я поїхала у Чугуїв, невелике містечко, що у 30 кілометрах від Харкова. Проблемі розповсюдження безпритульних собак тут приділяють багато уваги.
Я зустрілась із Анастасією, зоозахисницею та головою місцевої громадської організації, яка розповіла мені як дають раду з проблемою безпритульних тварин у Чугуєві.
"Саме безвідповідальність людей є причиною цієї проблеми, а волонтери лише борються з наслідками. Важливо приділяти увагу просвітницькій роботі, проводити виховні бесіди з населенням, у школах викладати "уроки доброти" для дітей, аби і дорослі, і малі добре ставились до своїх домашніх улюбленців. Це допоможе зменшити ризики того, що люди позбавлятимуться тварин. Якщо говорити про вбивства, то вони не допоможуь зменшити популяцію собак, а от стерилізація зможе зарадити проблемі", — ділиться вона своїм баченням.
25 квітня 2018 року набула чинності "Програма контролю за утриманням домашніх тварин та регулювання численності безпритульних тварин у Чугуєві на 2018-2022 роки", яка передбачає стерилізацію безпритульних тварин та стерилізацію домашніх тварин пільговою ціною, а також встановлення правил утримання для них.
"Чи мають безпритульні тварини право на життя? Так, адже якщо собака стерилізована і не є агресивною — вона не загрожує людині. Деяких навіть беруть охороняти приватні території. Люди взагалі з радістю беруть вже стерилізованих тварин, бо з ними менше проблем", — каже Анастасія.
Але навіть попри затверджені програми, немає гарантії, що люди перестануть викидати собак на вулицю.
"Насправді, ця проблема потребує регулювання на законодавчому рівні. Тобто треба ввести обов'язкову реєстрацію собак, чіпувати усіх домашніх тварин, аби у разі чого, можна було знайти їх власника. Також слід ввести штрафи за спроби позбутися тварини. Поки що є досвід безкоштовного добровольного чіпування у Львові за допомогою Animal ID, тож, сподіваємось, у майбутньому перейняти цю практику", – розповідає зоозахисниця.
Притулки для тварин Анастасія порівнює з концтаборами – в них погані умови, тварини обмежені у свободі, швидко розповсюджуються хвороби та епідемії.
Тож, вирішити проблему реально, але без фінансування, підтримки влади, участі населення, запровадження законів — майже неможливо.
Ті хто готові підтримати починання зоозахисників у Чугуївській міськраді є. Один із них правозахисник, а нині депутат Роман Лихачов.
"На жаль, прийнята програма і правила по утриманню тварин поки що не діють. Необхідно затвердити програму на декілька років для того, щоб працювали з тваринами, і кожного року проводили стерилізацію не менш ніж 70% безпритульних тварин, щоб зменшити їх популяцію. Приспати одну собаку коштує приблизно 700 гривень, тому стерилізація — це більш дешевий і гуманний спосіб вирішити проблему. Введення чіпування — теж хороша ідея, але треба зробити це модним рухом серед населення і багато працювати над розробкою", – розповідає він своє ставлення до проблеми.
За опитуванням газети "Новини Чугуєва", 75 % населення підтримують гуманне рішення проблеми, тобто стерилізацію. Опитавши перехожих на вулиці, я почула різні відповіді. Хтось переживає за власну безпеку та вважає, що безпритульних собак на вулицях не має бути. Інші співчувають тваринам, які залишені напризволяще, жаліють і підгодовують їх. Але є люди, яким відверто все одно, аби їх це не стосувалось.
Ми повинні пам'ятати, що байдужість не може зарадити проблемі. Людина —розумна істота, яка вирізняється здатністю мислити. Так, ми маємо думати і піклуватись про тих, кого приручили, бо що як не це робить нас людьми?