Виборча реформа дасть шанс завести до парламенту нових людей

Виборча система, яка діє з 1991 року, не передбачає відповідальності політиків. Вона завдала великої шкоди, бо внесла в суспільство нігілізм у ставленні до виборів і самого виборчого процесу.

Я спостерігаю за тим, як змінювалося наше виборче законодавство, з моменту, коли ми почали вибирати.

Спочатку були мажоритарні списки. Я приходив голосувати – було "простирадло" на чотири метри з прізвищами, які я ніколи не чув. Потім було "простирадло" на метр з прізвищами, які я ніколи не чув. А результат був один і той самий.

Михайло Жванецький у таких випадках говорить: "А чи не час нам щось підправити у консерваторії?".

Коли почалося голосування по списках партій, було зрозуміло, що це – чистої води бізнес. Скільки людей Ви знаєте зі списку, наприклад, "Самопомочі"? Перших три-чотири прізвища, ну п'ять. А далі починається чистої води бізнес.

Грубо кажучи, будь-яка партія чи передвиборча програма – це гроші. Ми всі прекрасно розуміємо, що в більшості своїй у депутати йдуть для того, щоб сісти на грошові потоки. Я далекий від думки, що в нас кандидати йдуть на вибори, бо дбають про благо народу.

Переконаний, що проблема нашого виборчого процесу в тому, що протягом останніх 25 років ми, фактично, тасуємо одну й ту саму колоду. Або місце таке прокляте. Навіть коли хтось приходить туди новий – він перетворюється на той самий матеріал, що лежав там уже чверть століття.

Зараз люди хочуть нібито дострокових виборів. А скажіть, будь ласка, – що ми поміняємо під час цих дострокових виборів? Ми, на жаль, будемо мати справу з одними й тими самими персоналіями. Які б красиві слова вони не говорили –все одно будуть торгувати своїми списками.

І що мені не подобається передусім. Коли починаються вибори, ми дізнаємося страшенну кількість хвилюючих подробиць про наших народних обранців. Про їх статеве життя, чого особисто я не хотів би взагалі знати, про їх дітей, про майно, яким володіють їх тещі, бабусі…

З одного боку, дуже багато з цього – правда. Але люди, які з великим задоволенням витягають це все перед виборами, з таким же задоволенням потім забирають це назад. Така собі кістка, яку виймають, дають виборцю – і знову закопують.

От пан Ляшко, наша скотиняка. Він же стартував у проекті Юлії Тимошенко, певний час навіть був її спікером. Мене геть не цікавить його статеве життя. Але він – людина із підмоченою репутацією. І ми бачимо, як такі люди переходять із політсили в політсилу, як вони тасуються, бігають із "Партії регіонів" у "Самопоміч", із "Самопомочі" в "Батьківщину", із "Батьківщини" в "Силу народу".

Ви ж розумієте, що найчастіше це відбувається за гроші, коли треба створити коаліцію чи більшість? Чи за покликанням, оскільки на зраді дуже часто заробляють. І непогано заробляють.

Зміна виборчої системи, принаймні, дасть нам хоч якийсь шанс ввести туди нових людей.

А раптом з 5-6 спроби замість одного порядного туди потраплять двоє порядних? У принципі, будь-який газон треба стригти. Для того, щоб це стало газоном. І якщо ми нічого не будемо робити, то нічого не буде мінятися взагалі.

Я думаю, що треба передусім прибрати такий інструмент фінансування партій, як продаж місць у списках. Це вже буде невеликою, але перемогою. Треба рухатися по шляху невеликих перемог.

Взагалі, людина має дуже сильно цікавитися виборчим процесом, щоб розуміти, за кого вона голосує. Кого вона знає? Того, хто полагодив ліфт. Чи зробив дитячий майданчик. Це для кандидата в депутати недорого, але ефект від цього хороший.

Я завжди кажу людям – беріть! Беріть все, що вони вам пропонують! Продукти, ремонт ліфту, асфальтування двору – вимагайте від них! Але коли йдете голосувати, маєте обирати не обов’язково того, хто вам двір заасфальтував. Ви маєте розуміти, за кого голосуєте!

Ніяка зміна системи – ні мажоритарна, ні відкриті списки – не змінять це доти, доки люди не почнуть розуміти, що вони на чотири роки обирають собі на голову невідомо що.

Ми на виборах, фактично, завжди голосуємо не за когось. Ми голосуємо проти когось. Я теж цим грішу. Наприклад, іду голосую за Федю для того, щоб не виграв Вася. А насправді це дуже погано.

Тому що будь-яке протестне голосування, а воно закладене в нашій виборчій системі і ментальності, завжди позбавлене сенсу. Голосуючи проти одного, ми зазвичай обираємо собі на голову що-небудь гірше. Ми повинні голосувати не проти когось, а за щось. І от цієї зміни в нашій ментальності не відбулося. Ми досі об’єднуємося, щоб дружити проти.

Та система, яка працює в нас з 1991 року, не передбачає відповідальності політиків. А це значить, що вона завдала великої шкоди. Вона внесла у суспільство нігілізм у ставленні до виборів, до самого виборчого процесу.

Це система, яка передбачає безвідповідальність, відсутність покарання за злочин і те, що можна обіцяти й нічого не робити. То як вона могла вплинути на людей?

Мій товариш говорить: "Не піду я голосувати. Не піду! Вони мене дістали. За кого б я не проголосував, все одно нічого не зміниться". Люди, на жаль, стали байдужими. Як у цій відомій фразі: "Я в сортах лайна не розбираюся".

У нас зараз триває період дуже важкого становлення системи. Але сподіваюся, що, може, моїми зусиллями, вашими зусиллями і ще зусиллями людей, які перебувають поза політикою, але нею цікавляться, нам вдасться цей процес поставити під який-небудь контроль.