Після перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах українська політика змінює обличчя – у списки політичних партій та на мажоритарні округи почали масово мігрувати відомі та улюблені всіма "зірки".
Зокрема, на штурм Верховної Ради іде лідер "Океану Ельзи" Святослав Вакарчук – із новою політсилою "Голос". Про своє балотування заявив ще одні мастодонти української сцени – співак Іво Бобул, який йде у депутати від маловідомої сили "Патріот" та співак Віталій Білоножко – від "Сили та честі" Ігоря Смешка.
Прикладом колег надихнулася і Ольга Полякова, яка заявила про плани створити першу жіночу партію України. Жартома чи ні, але співачка Ірина Білик та хореограф Дмитро Коляденко також вже замислюються про назву для їх потенційної політсили.
Не зміг залишитися осторонь політичних перипетій навіть жіночий улюбленець Олег Винник. Він вперше проявив політичну позицію і відкрито агітує за "Аграрну партію" та очільника її списку Михайла Поплавського.
Окремої уваги вартий "зірковий" перелік мажоритарників президентської партії "Слуга народу", куди потрапили і шоумен Олександр Скічко, коміки Сергій Сивохо, Юрій Корявченко "Юзік" з студії "Квартал 95" та інші. Мажоритарницею по 11 округу у Вінниці йде і співачка Анастасія Приходько, щоправда – від партії "Батьківщина".
Однак не слід думати, що це вперше, коли зірковий десант штурмує Верховну Раду. Насправді, серед народних депутатів України вже не раз були відомі артисти – при чому, у різних скликаннях.
Спецпроект "Вибори вибори" вирішив нагадати – яких співаків українці вже обирали до парламенту? Як вони відвідували Верховну Раду, які закони подавали і за що голосували?
Навіщо політикам "зірки"?
Артисти – це завжди свято, музика і співи. У пересічних людей вони асоціюються з веселощами, радістю, позитивом. "Тому їх постійно і систематично включають до списків партій, щоб збільшити рейтинг політичної сили. Підсолодити, так би мовити, гірку суміш класичних політиків", – каже політичний експерт Олексій Мінаков.
Часто артистів залучають до партійних списків лише як привабливу для електорату обгортку – мовляв, "дивіться, виборці, ця відома особистість із нами, вона нас підтримує і нам довіряє – значить ми класні". Таким чином, політики розраховують, що симпатія електорату до "зірки" автоматично перейде у симпатію до їх політичної сили і за них проголосують на виборах.
Для самих же співаків потрапляння в Раду дає більші можливості для отримання державних звань, нагород, заведення нових корисних контактів у політичних колах.
Але не всі артисти думають меркантильно, переконаний Мінаков: "Артисти можуть іти за покликом серця до Верховної Ради. Яскравий приклад – Сергій Притула свідомо поставив себе на 30 місце в списку партії "Голос", що не гарантує йому проходження, але мотивує виборців голосувати за партію".
Коли ж розпочалася ера "зіркових" депутатів у Верховній Раді? І хто з відомих особистостей вже спробував себе у ролі народного обранця?
Буремні 90-ті
Після набуття незалежності, Україна тільки починала своє політичне та культурне становлення. Оскільки повноцінного шоу-бізнесу в нас ще не було, а до політики ставилися більш серйозно та відповідально, то артистів у Верховній Раді не спостерігалося.
У першому та другому скликанні парламенту найбільшими знаменитостями були відомі дисиденти та правозахисники – В'ячеслав Чорновіл, Левко Лук'яненко, Михайло Горинь, Степан Хмара та ін., а також письменники та поети – Іван Драч, Дмитро Павличко, Володимир Яворівський, Роман Іваничук та ін.
Перша спроба "завести" "зірку" до Ради сталася аж під час третіх виборів народних депутатів у 1998 році. Тоді партія "Народний рух України" взяла у список відому народну виконавицю Ніну Матвієнко.
Через 20 років після спроби податися в політику Ніна Митрофанівна пригадує – вона від початку була не в захваті від такої ідеї.
"Було переговорено з Чорноволом, що я не піду в політику, а тільки допоможу. А він сказав: "Може, передумаєте, ми вас все одно включимо в список", – розповідає артистка. – Я відповіла: "Можете ставити, але моє рішення всерівно буде однакове. Він не повірив, подумав, що я кокетую, як жінка".
Загалом, зізнається співачка, їздити по країні та спілкуватися з людьми їй подобалося. Проте вже на передвиборному етапі вона переконалася – в політиці їй не місце.
"Був такий момент, коли в нашу машину стріляла міліція. Вони їхали за нами, і ми знали, що доженуть усе одно, бо в нас "жигулі" були нещасні. Я почала молитися, пішов великий сніг і ми якось звернули направо до лісу. А коли вони нас наздогнали, то вже не бачили. Це була дуже небезпечна дорога. Я іще тоді спротивилася", – згадує Ніна Митрофанівна.
Хоч рішення більше ніколи не гратися в депутатство було однозначним, співачка зізнається – ще кілька виборів поспіль співачку невтомно запрошували у списки. Хто – історія замовчує. Матвієнко каже, що не йти в політику – єдина думка її родини.
А сучасний тренд на "зірок" у списках Матвієнко коментує жартом:
"Я думаю, що вони бояться за свій голос. Голос втрачається, а в мене він ще живий". І додає, що в політику мають іти люди багаті політичним досвідом та сповнені любові до України.
Попри все, співачка таки не стоїть осторонь виборчого процесу. Днями вона виступала з підтримкою мажоритарника Юрія Щукліна, що балотується в Бердянську. А тиждень тому в Енергодарі – на концерті, який активно висвітлювала прес-служба Володимира Бандурова – кандидата по сусідньому округу від "Опозиційної платформи – За життя".
До речі, у тому ж 1998 році до парламенту вперше балотувався і Михайло Поплавський. Однак тоді депутатом він не став – мандат йому дістався лише на наступних виборах у 2002-му.
2000-ні: "зірки" виходять на арену
У четвертому скликанні Верховної Ради з 2002 до 2006 року опиняється народна артистка України Оксана Білозір. Вона пройшла як №70 у списку Блоку Віктора Ющенка "Наша Україна" і з цього моменту починається її тривала не тільки музична, а й політична кар'єра.
Спецпроекту "Вибори вибори" співачка розповіла, що рекомендацію щодо її кандидатури у список дав тодішній народний депутат Петро Порошенко.
До роботи в парламенті артистка ретельно готувалася, адже для неї це була не розвага, а величезна відповідальність перед прихильниками: "Я вступила у дипломатичну академію при Міністерстві закордонних справ, це було 2 роки стаціонару і це було платно. Закінчила з червоним дипломом, отримала новий фах "магістр зовнішньої політики та дипломатії" і це дало мені впевненість йти в політику".
Загалом Білозір є, фактично, безперервною народною депутаткою – від четвертого до восьмого скликання. Щоправда, у останнє скликання співачка прийшла аж у 2016 році від "Блоку Петра Порошенка" – на заміну Юрію Луценку, який перейшов із зали парламенту до Генеральної прокуратури України.
Цікаво, що Оксана Білозір є кумою Віктора Ющенка та Петра Порошенка – двох президентів та лідерів політичних сил, від яких вона обиралася до парламенту.
Політикою артистка займалася не тільки у Верховній Раді – у 2005 встигла побути очільницею Міністерства культури та мистецтв.
У Верховній Раді, яка нещодавно припинила свою каденцію, Білозір працювала у комітеті з питань євроінтеграції, була головою підкомітету з питань економічного, секторального співробітництва та поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. За даними руху ЧЕСНО, депутатка відзначилася зразковою відвідуваністю як комітету, так і сесій загалом.
З 2016 до 2019 року Білозір подала більше 70 законопроектів та постанов. Переважно вони стосуються внесення змін до діючих законів та відзначення різних святкових подій. Також депутатка подала 145 запитів.
Артистка запевняє – їй не соромно за жодне своє голосування чи позицію у Верховній Раді. І хоч зараз у парламент вона свідомо не балотується, активну громадську та політичну діяльність припиняти не буде. "Щоб не дати можливості створення будь-якого реваншу по відношенню до європейської перспективи України", – каже Білозір.
У 2006-му році політики також взяли "зірок" на озброєння. У першій п’ятірці списку "Народного блоку Литвина" в цьому році фігурували одразу дві знаменитості – народна артистка України Софія Ротару та космонавт Леонід Каденюк.
Утім, до Ради вони так і не потрапили, адже партія Володимира Литвина не подолала бар’єр у три відсотки.
Натомість до Верховної Ради 5 скликання потрапила інша співачка – Руслана Лижичко. До слова, це була вже друга спроба артистки потрапити в парламент. Уперше вона балотувалася у 1998-му році за списком "Партії зелених України", однак до Ради не потрапила.
А ось у 2006 році на хвилі популярності через перемогу на Євробаченні та підтримку Помаранчевої революції співачка отримала мандат нардепа.
"Мене вмовляли: ти ж мусиш щось країні віддати, використати свій авторитет. І я, як дурочка, повелася на всі ті розмови, і вирішила, що країні, дійсно, потрібно, щоб я щось робила в парламенті", – пригадувала той час Руслана в інтерв’ю "Главкому".
Увесь рік, який встигла проіснувати Рада 5-го скликання, Руслана Лижичко була членом Комітету з європейської інтеграції та встигла внести одну правку до бюджету на 2007 рік. Законів співачка не пропонувала. Та й до відвідування депутатки були питання – вона пропустила майже половину засідань. Як показують дані електронної реєстрації – Руслана відвідала лише 52% засідань парламенту.
Співачка пояснювала: "Коли почала пропонувати закони, зрозуміла, що цього ніхто не потребував, ніхто цього в парламенті серйозно не сприймав. Коли я відчула, що навколо відбувається лише клоунада і цирк, я і перестала ходити в парламент".
Новину про розпуск того скликання парламенту співачка сприйняла з полегшенням. Каже – тішило, що більше не доведеться брати в цьому участь.
"Руслана в політиці – це була велика помилка, – зізналась "зірка". – Мені не вистачило характеру дійти до кінця і дати відмову на пропозицію Ющенка, хоча давала я її сім годин".
Співак Святослав Вакарчук сьогодні – один із рейтингових політиків в Україні. На цих виборах він веде в парламент партію "Голос", у списках якої здебільшого нові обличчя. Утім, для самого Вакарчука це не перший досвід депутатства. У 2007 році співак пройшов до шостого скликання парламенту за списком "Нашої України – Народної Самооборони".
До цього артист був одним із облич Помаранчевої революції. Разом із Русланою Лижичко підтримував Віктора Ющенка.
Утім, його політична кар’єра не склалася так само вдало, як і музична. У Верховній Раді Вакарчук пропрацював всього рік. У вересні 2008-го року він прийняв рішення скласти мандат, і вже в грудні офіційно перестав бути депутатом.
За рік у парламенті нардеп Вакарчук не зареєстрував жодного законопроекту, а обмежився лише внесенням поправок до вже існуючих законів.
Зокрема, в законодавстві щодо реклами тютюнових виробів та алкоголю Вакарчук з колегою Оленою Бондаренко пропонували заборонити використовувати офіційні державні символи та найменування органів влади.
Ще одна правка стосувалася законодавства щодо правоохоронної діяльності, втім, її не врахували.
"Частина моїх пропозицій увійшла в деякі законопроекти, але оскільки завдання Комітету свободи слова та інформації не вважалися пріоритетними, то жоден із законопроектів так і не дійшов до голосування в сесійній залі. За винятком Закону "Про обмеження реклами тютюну та алкоголю ", який був зроблений ще раніше, а ми його тільки доробляли", – коментував свою законотворчість Святослав Вакарчук виданню "Сегодня".
Увесь рік роботи в парламенті Вакарчук був членом Комітету з питань свободи слова та інформації. Зразковим відвідувачем співак не був – за рік був присутнім лише на 56% засідань.
З першої спроби політика з Вакарчука не вийшло. Він заявив, що політичне життя в державі звузилося до безжальної сутички за владу.
"Нинішній склад ВР не виконав свого головного завдання – створювати візію України як європейської держави. Безперервні міжпартійні та внутрішньопартійні суперечки деморалізують суспільство всередині країни, та підривають її міжнародний авторитет. І Єдиний спосіб зберегти себе в такій ситуації – піти", – прокоментував своє рішення Вакарчук, вирішивши скласти мандат.
Через більше ніж 10 років співак налаштований значно оптимістичніше. Порівнюючи свої політичні кроки тоді й зараз Вакарчук стверджує: "Це дві великі різниці".
"Зовсім інша історія – мати власну потужну команду, мати фракцію в парламенті і партію, яка повністю відповідає твоїм принципам та бажанням щось змінити", – запевнив лідер "Голосу" в інтерв’ю "Радіо Свобода".
Зіркове поповнення на виборах 2012
Друге політичне дихання відкрилося в українських артистів при наборі у 7 скликання Верховної Ради. Однак тоді не всім пощастило отримати депутатський мандат.
Зокрема, невдача спіткала актора Остапа Ступку, який увійшов у топ-5 списку партії Наталії Королевської "Україна-Вперед!". Оскільки політсила на виборах не подолала 5% бар`єр, з нею "пролетів" і відомий актор.
Не судилося тоді стати депутатом і футболісту Андрію Шевченку – другому номеру у списку Королевської. Це стало першим "дзвіночком", що наявність "зірок" не гарантує політсилі місце у Верховній Раді.
Натомість колезі Ступки по театру Богданові Бенюку вдалося отримати депутатський мандат. Актор пройшов у парламент від партії "Свобода", мав друге місце у списку.
У Раді Бенюк працював у комітеті з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, однак, за даними руху ЧЕСНО, погано відвідував роботу. За час депутатства Бенюк подав 51 законопроект чи постанову та 33 депутатські запити.
Нині ж відомий актор знову балотується у народні депутати від "Свободи" – тільки тепер він став шостим у списку, поступившись місцем Андрію Білецькому та Дмитру Ярошу.
По інший бік барикад у Раду пройшла народна артистка України та Інгушетії Таїсія Повалій. Вона стала другим номером у списку "Партії регіонів" і навіть була радницею тодішнього президента Віктора Януковича.
На відміну від інших "зірок", Повалій у парламенті займалася культурою – була членом Комітету з питань культури та духовності. Однак у Раді вважалася прогульницею – це підтверджував і її колега по комітету Олександр Бригинець, який заявляв, що вперше побачив співачку на засіданні аж у березні 2013 року – через майже півроку роботи тодішнього скликання.
Законотворцем Повалій була не плідним – усього подала 4 пропозиції, найекзотичніша з яких – звільнити від податків людей, які жертвують на культуру. Депутатських запитів у артистки було лише 2 і обидва стосувалися… ремонту дороги.
Після Майдану, співачка вийшла з фракції "Партії регіонів" і увійшла до лав депутатської групи "За мир та стабільність", разом з якою у вересні 2014 року відвідала Державну думу Росії. Потрапивши у гучний скандал, Повалій вирішила більше не займатися політичною діяльністю і в Раду вдруге не пішла. Наразі відомо, що співачка мешкає та працює у РФ.
Радикальна "зірка" 2014
Верховну Раду 8 скликання, крім Оксани Білозір, прикрасила ще одна відома особистість – співачка Злата Огнєвіч. Вона пройшла у парламент як №4 у списку Радикальної партії Олега Ляшка і стала членом Комітету з питань культури та духовності.
Політична кар'єра артистки тривала недовго – трохи менше одного року. У 2015 вона заявила про складання депутатських повноважень. "Замість реальної законотворчої діяльності створюються непопулярні лобістські закони. Ведеться політична війна одного політичного угрупування з іншим, відстоюються інтереси хазяїв тих чи інших політичних груп", – заявила з трибуни парламенту Огнєвіч.
За її словами, вона хотіла творити закони, щоб допомагати культурі, але це нікому не потрібно, бо "не принесе великих грошей до яких ви тут звикли".
Законотворча діяльність Огнєвіч була лаконічною – один законопроект "Про акціонерні товариства" та заява "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків". Небагато було в артистки і депутатських запитів – усього два.
Нині артистка продовжує займатися концертною діяльністю. Ми намагалися зв'язатися з її PR-менеджером, щоб поговорити про політичний досвід, але кілька днів поспіль наші дзвінки ігнорували.
Політика – не іграшки
Як бачимо, тренд на "зірок" у політиці – зовсім не новий. В Україні йому понад 20 років. За цей час до Верховної Ради потрапляли або балотувалися зовсім різні артисти від різних політичних сил. Однак результат, як правило, схожий для всіх.
"Як правило, на артистів очікує розчарування від нудної і рутинної роботи в парламенті. Там ніхто тобі не аплодує. Треба ознайомлюватися із законопроектами, самому розробляти їх, тиснути на кнопку, працювати в комітетах. Хіба це так само весело, як співати на сцені? – каже Олексій Мінаков. – Більше того, тебе починають ненавидіти за проблеми в державі. Тому більшість не витримує і повертається до своєї профільної діяльності".
Слова політичного експерта підтверджує низка "зіркових" історій. Ніна Матвієнко засумнівалася в політиці ще під час агітації, Вакарчук та Руслана – зневірилися після року в парламенті. Склала свій мандат і Злата Огневич. Найстійкішими, врешті-решт, залишилися тільки Оксана Білозір та Михайло Поплавський.
"Мені невідомий жоден приклад, коли б артист проявляв себе ефективно у Верховній Раді. За кордоном були приклади, а в українських реаліях – ні" – додає Мінаков.
Можна припустити, що парламент нового скликання буде вмотивованішим, а зірки в новій Раді – ефективнішими. Якщо ні – можливо, нам доведеться регулярно спостерігати, як хтось із політичних діячів складає мандати і повертається у професію.
Разом із тим – на нове скликання парламенту чекає багато викликів. Депутати отримають країну в стані війни, з низкою початих і незавершених реформ. Словом, доведеться попрацювати. Чи вистачить в українських "зірок" терплячості, сумлінності та відповідальності – нам належить спостерігати.
