Шлях до політичної вишки. Еволюція обіцянок Юрія Бойка

На парламентських виборах 2006-го року Олег Блохін обіцяв Юрію Бойкові гарантовану перемогу. "Юра, не переживай, я фартовый", – казав тоді відомий футболіст і тренер у політичній рекламі проросійського блоку "НеТак".

Тоді пророцтво не справдилося, і нардепом Бойко став пізніше – у 2007-му. А у 2014-му політик вже боровся за президентське крісло. Щоправда, без шансів на успіх.

У цьому році Бойко також балотується в президенти. І має значно вищі шанси на перемогу, ніж попереднього разу. За прогнозами соціологів, він потрапляє до п'ятірки лідерів перегонів.

Спецпроект "Вибори вибори" продовжує аналізувати програми кандидатів, які не вперше змагаються за президентське крісло, на послідовність. Ми вже писали про  еволюцію програм Петра Порошенка, Анатолія Гриценка та Юлії Тимошенко. Цього разу в нашому огляді – формально самовисуванець Юрій Бойко. Хоча очевидно, що за ним стоїть "Опозиційна платформа – За життя".

Як змінилися погляди на статус російської мови, з ким збирається домовлятися щодо закінчення війни на сході України кандидат, про "бізнес на крові" та "нелюдські реформи" – читайте в нашому матеріалі.

Трохи історії

До Революції Гідності Юрій Бойко був впливовим членом Партії регіонів. До 2014-го року нинішній кандидат фактично все життя присвятив енергетиці. Він двічі був міністром палива та енергетики – в уряді Віктора Януковича та Миколи Азарова. І навіть отримав звання Героя України за розвиток паливно-енергетичного комплексу.

До 2014-го президентських амбіцій у Бойка не було. Тож балотування після Революції Гідності стало першим у політичній кар'єрі. Оскільки його рідна партія напередодні виборів себе дискредитувала, Бойко пішов на вибори як безпартійний політик і набрав всього 0,19% голосів.

Після виборів Бойко став одним зі співголів "Опозиційного блоку", який виник на уламках Партії регіонів, і нардепом від цієї політичної сили. У 2017-му його навіть хотіли позбавити недоторканності за так звані "вишки Бойка".

Річ у тім, що у 2011 році одна з державних компаній переплатила за придбання бурових нафтових платформ 150 мільйонів доларів компанії, власник якої мешкав у підвалі в Латвії. Утім, у Генпрокуратури забракло доказів причетності до схеми самого Бойка.

Восени минулого року між опоблоківцями пробігла чорна кішка. Юрій Бойко приєднався до "Опозиційної платформи – За життя" кума російського президента Володимира Путіна Віктора Медведчука та Вадима Рабіновича. Тоді частина фракції, яка орієнтується на олігарха Ріната Ахметова, скандально виключила зі своїх лав Бойка з екс-головою АП Віктора Януковича Сергієм Льовочкіним – партнерів ще одного скандального олігарха Дмитра Фірташа.

Бойко у цій президентській гонці балотується як представник саме цього об'єднання, хоча офіційно він висунув кандидатуру сам. Його успіхи на цьогорічних перегонах обіцяють бути кращими – соціологи включили Бойка до п'ятірки потенційних лідерів. Конкурентом на електоральному полі Бойка є Олександр Вілкул – колишній партійний соратник. Щоправда, його рейтинг значно нижчий.

Геополітичний напрям і національна безпека

В 2014 році у своїй програмі Юрій Бойко не помічав збройної агресії Росії та анексії Криму. І попри напад агресора на Україну, кандидат обіцяв розвивати відносини з Росією та Митним союзом на рівні з ЄС.

"Вперше український народ постав перед загрозою зникнення нашої країни у її звичних кордонах. Перед межею громадянського конфлікту, який несамовито розпалювали політики",  – писав Бойко у 2014 році.

Схоже, у свідомості кандидата за п'ять років нічого не змінилося. Він і далі обіцяє долати протиріччя з усіма країнами-сусідами. У новій програмі Бойко ні словом не обмовився про те, як збирається боротися з агресією Росії на посаді Верховного головнокомандувача Збройних Сил України.

Крім того,  кандидат переконує – задля миру на Донбасі треба піти на прямі переговори зі сторонами конфлікту. З ким саме – не уточнює. Але оскільки про російську агресію він ніде не говорить, можна припустити, що йдеться про переговори з ватажками так званих "ДНР" та "ЛНР", які за законом є лише керівниками окупаційних адміністрацій РФ.

Іншим його безпековим пріоритетом у виборчій гонці є збереження нейтралітету України попри те, що змінами до Конституції щодо стратегічного курсу держави вступ до ЄС та НАТО визнані пріоритетами державної політики.

Також у 2019 році він обіцяє скерувати роботу правоохоронної системи на захист людей, а не влади. "На вулицях пануватимуть закон і порядок. Буде створено муніципальну поліцію, а громадяни самі зможуть обирати її керівників", – запевняє Бойко.

Про звільнення від російської окупації Криму, підходи до економічних зв'язків з окупованими територіями та розвиток Збройних Сил кандидат у жодній зі своїх програм не говорить.

Розподіл повноважень між гілками влади

Юрій Бойко послідовно обіцяє посилювати децентралізацію, надати місцевому самоврядуванню більше повноважень та забезпечити регіонам економічну самостійність і планує перейти до виборів керівництва регіонів. Кандидат переконаний – така політика сприяє зміцненню державності. Проте це може призвести до зворотного ефекту. Децентралізація в тому вигляді, як її бачить Бойко, може сприяти регіональному сепаратизму.

Фото: platform.org.ua

"Коли кажуть про те, що більше свободи та повноважень має бути у регіонів, тобто в українській юридичній термінології – в областей, що регіональна влада має вибиратися прямими виборами – це все ризики сепаратизму. Тому що це не децентралізація, це федералізація, – пояснює експерт Центру політико-правових реформ Віктор Тимощук. – Концентрація влади на обласному рівні може призвести до того, що місцеві органи будуть виходити за межі конституційних повноважень, вступати в конфлікти з національними органами з питань зовнішньополітичного вектора".

Також у 2014 році Бойко обіцяв спростити та автоматизувати надання адміністративних послуг, а у 2019 році – хоче зробити судову систему незалежною і подолати вибіркове правосуддя.

Забезпечення прав людини

В 2014 році Бойко зазначав: "Дві державні мови – українська та російська – стануть запорукою рівності наших прав за зразками Європи та Північної Америки".

У 2019 році від ідеї надання російській мові статусу другої державної він відмовився, натомість хоче лише забезпечити усім право навчатися рідною мовою.

У чинній програмі Бойко також обіцяє запровадити кримінальну відповідальність за екстремізм і пропаганду ворожнечі, насильства, етнічної та расової дискримінації, а всім народам – рівні права для розвитку. Незрозуміло тільки, навіщо Бойко обіцяє те, що й так передбачено українським законодавством. Конституція України вже забороняє будь-які форми дискримінації, а Кримінальним кодексом України передбачено кримінальну відповідальність за перелічені діяння.

Окрім того, у 2019 році Бойко обіцяє скасувати обмеження свободи слова, думки та совісті. А ще повернути громадянам вільний доступ до соціальних мереж і інформаційних ресурсів.

Мабуть, за допомогою таких обіцянок він натякає, що у разі обрання скасує рішення РНБО про блокування російських телеканалів (НТВ, Перший канал, Росія-24, РТР-Планета, Телерадіокомпанія Збройних сил Російської Федерації "Звезда". Також йдеться про блокування таких ресурсів, як "ВКонтакте", "Одноклассники" та "Яндекс".

Енергетична політика

Тема енергетики добре знайома Юрію Бойку, адже їй він присвятив левову частку свого життя. Його кар'єра в енергетичній галузі починалась з керівних посад в акціонерних товариствах, таких як, наприклад, "Укртатнафта" та "Укртранснафта". У 2002-му Бойко очолив "Нафтогаз України", а згодом – став профільним міністром.

Кандидат послідовно називає своїм пріоритетом досягнення енергетичної незалежності України. В обох програмах він обіцяє збільшити видобуток вугілля та газу і диверсифікувати імпорт енергоносіїв. У 2014 році хотів гарантувати безперебійний транзит газу з Росії до ЄС через територію України, однак надалі про цю ідею більше не згадував.

Соціально-економічна політика

Соціально-економічна частина в обох програмах Юрія Бойка займає найбільше місце. Хоча самі обіцянки певною мірою відрізняються.

У 2014 році Бойко обіцяв лише покращити якість медичного забезпечення громадян, а от у 2019 році каже: "Ініціюватимемо скасування нелюдської медичної реформи". Слід сказати, що Бойко – один із активних критиків реформи на рівні з Юлією Тимошенко, Тетяною Бахтєєвою, Олегом Ляшком, Ольгою Богомолець.

"Це не реформа, це скорочення населення країни. До того ж, дикий непрофесіоналізм, якщо не висловитися різкіше", – пояснював Бойко на одному з телевізійних ефірів.  Будучи противником медичної реформи, він обіцяє забезпечити всім доступ до медицини, відновити надійну роботу з надання екстреної медичної допомоги, запровадити контроль за якістю ліків.

У сфері освіти у 2014 році він хотів переорієнтувати навчання у школах та вишах під потреби економіки. Тепер обіцяє припинити закриття шкіл, повернутись до десятирічної системи середньої освіти, збільшити державне фінансування професійно-технічної та вищої освіти, підвищити зарплату освітянам та змінити систему призначення стипендій: "Зупинимо ганебне закриття шкіл, впровадимо зниження нормативних показників наповнюваності класів та збільшення державної субвенції на освіту".

Також Бойко послідовно обіцяє зростання кількості нових робочих місць за рахунок відновлення роботи промисловості. Більше того – в новій програмі депутат планує повернути трудових мігрантів. А також подолати бідність, зупинити "тарифний геноцид", підвищити виплати при народженні дитини, запровадити ефективну програму будівництва житла для молоді та соціально незахищених верств населення.

Не менш багатослівним він був і у питанні забезпечення свободи підприємництва. В обох програмах Бойко обіцяв захищати на внутрішніх ринках малих підприємців, а на зовнішніх – сприяти великим, знизити податкове навантаження на заробітні плати, щоб вивести їх із тіні.

У 2019 році він ще й хоче забезпечити кредитування малого та середнього бізнесу, сільськогосподарських та фермерських підприємств, відновити зв'язок науки з виробництвом, забезпечити розвиток високотехнологічних галузей економіки, ІТ-сектору. В новій програмі Бойко також хоче законодавчо переглянути пенсійну реформу. Чинна здається йому несправедливою.

Попри прогресивні обіцянки забезпечити свободу підприємництва, Бойко прагне зберегти мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення.

Висновки

Чи не найпослідовнішим Юрія Бойка можна назвати у його баченні зовнішньої політики. В обох програмах кандидат послідовно уникав будь-яких згадок про те, що саме Російська Федерація є державою-агресором. Натомість він називав війну громадянським конфліктом і жодним словом не згадав, як збирається давати відсіч агресору на посаді верховного головнокомандувача.

Так само систематично Бойко виступав за децентралізацію. Однак перелік повноважень, які він планує передати на місця, імовірніше, приведе до федералізації країни. Також в обох програмах Бойка була ідея досягти енергетичної незалежності шляхом збільшення власного видобутку газу та вугілля.

Найбільших змін зазнали погляди кандидата на статус російської мови. У 2014 році він обіцяв надати їй статус другої державної, а цього року відмовився від такої ідеї.

Слід зауважити, що у 2019-му році Бойко додав своїй програмі образності. Його передвиборчі обіцянки рясніють фразами типу "Бізнес на крові", "податок на збройний конфлікт", "тарифний геноцид", "нелюдська медична реформа", "ганебне закриття шкіл".

За набором обіцянок обидві програми Бойка більше личать кандидату на посаду прем'єр-міністра, ніж на посаду президента. Вони здебільшого рясніють питаннями у сфері економічної політики, а особливо обіцянками соціально незахищеним верствам населення. Усі ці питання належать до компетенції Кабінету міністрів.

З іншого боку, такий популістичний акцент у програмах говорить про те, що Бойко орієнтується переважно на малозабезпечених виборців середнього віку та пенсіонерів. Дані соціологів стверджують, що така стратегія є доволі успішною, бо кандидат має симпатію орієнтовно 13% серед виборців старших за 66 років, 9% українців, які назвали себе бідними, та 6% тих, хто вважає себе малозабезпеченими.