Юлія Тимошенко: Еволюція обіцянок

Юлія Тимошенко в українській політиці 22 роки. За цей час вона 6 разів була народною депутаткою, двічі очолювала Кабінет міністрів і раз обіймала посаду віце-прем'єра з паливно-енергетичного комплексу.

Та, схоже, вершиною свого послужного кар'єрного списку вона прагне зробити посаду президента України – цього року вона підкорюватиме її втретє.

Спецпроект "Вибори вибори" спільно з громадською організацією "Центр.ЮА" продовжує досліджувати передвиборчі програми кандидатів у президенти і аналізувати, чи послідовні вони у своїх обіцянках, чи змінюють їх від кампанії до кампанії, підлаштовуючись під настрої електорату.

Ми вже аналізували, якими словами та ідеями переконують виборців голосувати Анатолій Гриценко та Петро Порошенко. У цьому огляді ми пройдемося по обіцянках Юлії Тимошенко і порівняємо її передвиборчі програми за різні роки за такими критеріями: "Геополітичий вектор країни", "Національна безпека та територіальна цілісність", "Розвиток сектора безпеки й оборони", "Розподіл повноважень між гілками влади", "Забезпечення прав людини", "Енергетична політика", "Соціально-економічна політика".

Що обіцяла Юлія Володимирівна у 2010-му, 2014-му роках і які блага пропонує зараз? Чи завжди вона була прихильницею НАТО, європейського вектора та української мови, як єдиної державної і якими словами з року в рік підкуповує електорат?

Читайте у нашому новому огляді.

Трохи історії

Слова Юлії Володимирівни часто гострі, красиві, гучні і... не відповідають дійсності.

Зокрема, Тимошенко стабільно входить до рейтингу популістів і брехунів в українській політиці від VoxUkraine (і навіть очолювала його) і часто застосовує у промовах слова "тарифний геноцид", "зубожіння населення", "голодомор" по відношенню до життя в Україні.

Цікаво, що сама кандидатка у президенти не переймається критикою і називає популізм служінням людям. "Я не боюся ніяких звинувачень у популізмі. Я побачила свої образливі і спотворені портрети, написи про популізм і т. д. Я не боюсь всього цього. Я вірю в ті справи і рішення, які пропоную, бо точно знаю, що вони працюють", – заявляла Тимошенко.

Цього року Юлія Володимирівна, озброївшись програмою "Новий курс України", буде втретє випробовувати долю і боротися за президентське крісло.

Перший похід Тимошенко на АП відбувся у 2010 році, коли вона, будучи прем'єркою, програла у другому турі Віктору Януковичу із результатом 45,47% голосів проти 48,95%.

Програма кандидата: ТУТ

Її спроба номер два відбулася після Революції Гідності, коли на фоні втечі Януковича у Росію, Юлію Володимирівну випустили із тюрми. Однак і тоді Тимошенко спіткала невдача – вона поступилася Петру Порошенку ще у першому турі виборів, набравши лише 12,81% голосів виборців на противагу 54,70% переможця.

Втретє штурмувати президентську посаду Юлія Володимирівна почала інтенсивно і заздалегідь, що дозволило їй тривалий час бути в лідерах рейтингів. Однак останнім часом її позиції виглядають не так впевнено, адже, крім політичної боротьби з Порошенком, їй доводиться конкурувати і з коміком Володимиром Зеленським. Від шоумена, за останніми даними, вона, як і чинний гарант, відстає майже на 10%.

        Геополітичний вектор країни

Протягом усієї кар'єри в політиці Юлія Тимошенко всіляко уникала висловлення позиції щодо участі України у військово-політичних альянсах.

У президентській програмі 2010 року вона обіцяла: "Приєднання України до будь-яких систем колективної безпеки вирішуватиметься лише на референдумі".

Надалі Юлія Володимирівна ще обережніше ставиться до цієї теми і взагалі не згадує у програмі про наміри інтегрувати Україну в НАТО чи інші військові блоки.

Інша справа –  членство у Європейському Союзі, цей вектор вона тривалий час вважала пріоритетом. "Коли ми побудуємо Європу в Україні, Україна стане членом Європейського Союзу", зазначається у програмі Тимошенко 2010 року.

У 2014-му Юлія Володимирівна більш конкретна, у її плани входить: "Підписати вже до кінця 2014 року в повному обсязі угоду про асоціацію України з Європейським Союзом" та "Домогтися членства України в Європейському Союзі у найкоротші терміни".

Проте у теперішній програмі на диво жодних згадок про її ставлення до членства в ЄС та НАТО немає. Лише загальні фрази про те, що "Україна зможе стати процвітаючою потужною європейською країною", "За п'ять років ми піднімемо заробітні плати освітян… до європейського рівня" тощо.

З Росією – ще до війни – Юлія Тимошенко хотіла дружити. У 2010 вона планувала, що в основу відносин з РФ та іншими країнами СНД буде покладено "потенціал існуючої кооперації та взаємовигідного економічного співробітництва".

У 2014 – риторика кардинально інша: кандидатка визнає військову агресію сусідів і пропонує "ліквідувати всі елементи залежності України від Росії – енергетичної, економічної, інформаційної". Водночас Тимошенко виступала за побудову дружніх відносин з непутінською, демократичною Росією.

Нині Юлія Володимирівна обіцяє притягти Росію до відповідальності за збройну агресію проти України та отримати від неї відшкодування збитків, завданих війною людям, бізнесу і державі.

Національна безпека та територіальна цілісність

Позиція Тимошенко щодо звільнення тимчасово окупованого Донбасу і Криму за останні п'ять років помітно радикалізувалася.

На попередніх виборах вона хотіла звільнити їх за допомогою міжнародних судів і співпраці з демократичними силами Росії. Окремим пунктом у програмі за 2014 рік було виділено, що Крим – це Україна і півострів треба звільнити від російської окупації.

Зараз Тимошенко обіцяє добитись виконання Будапештського меморандуму та провести вже  військово-дипломатичне звільнення окупованих територій. Для цього вона готова йти у "дипломатичний наступ" і заявляє, що має свій власний план паралельного звільнення територій і реінтеграції їхнього населення, щоправда, який саме – не уточнює.

"Нашою командою розроблено українську програму реінтеграції Криму і Донбасу, що є альтернативою сьогоднішній "мінській формулі". Головне завдання цієї програми – зруйнувати стіну страху, нерозуміння і ненависті, яка штучно зводиться між Україною і окупованими територіями. Головне завдання цієї програми – вивести мільйони людей зі стану стресу", - зазначається у "Новому курсі".

Розвиток сектора безпеки й оборони

Щодо розвитку Збройних Сил кандидатка була куди більш послідовною. У всіх своїх виборчих кампаніях вона обіцяє розвивати сильну контрактну армію, збільшувати видатки на її утримання та переозброєння.

Родзинкою її нинішньої передвиборчої програми є обіцянка запровадити новий контракт на службу в Збройних Силах, який розроблявся на основі пропозицій самих військовослужбовців:

"Важливою частиною нового контракту буде затверджений законом мотиваційний пакет, що включає гарантоване забезпечення житлом, безоплатним медичним обслуговуванням, гідним пенсійним страхуванням та інші важливі питання, а також додаткові пільги для учасників бойових дій та членів їхніх родин", – йдеться у "Новому курсі" Тимошенко.

Розподіл повноважень між гілками влади

У кожній своїй кампанії Тимошенко наголошує на посиленні прав парламентської опозиції. Наприклад, у 2010 році Юлія Тимошенко хотіла віддати опозиційним депутатам право призначати голову Рахункової палати, керівників контрольних парламентських комітетів і навіть притягати до кримінальної відповідальності окремих посадових осіб через суд – за матеріалами парламентської слідчої комісії.

Не став винятком і "Новий курс", згідно з яким "Парламентську опозицію буде наділено всіма правами парламентського контролю".

Кандидатка стабільно підтримує децентралізацію влади та ліквідацію місцевих адміністрацій – замість них пропонує створити виконкоми при обласних та районних радах.

Одна з найдавніших ідей Юлії Володимирівни – посилення ролі референдумів, які вона вважає прямим інструментом демократії. У "Новому курсі" вона обіцяє: "Громадяни отримають беззаперечне право змінювати центральну та місцеву владу в будь-який момент через справжній референдум за народною ініціативою замість жертовних революцій".

Єдиний раз, коли вона була обережна зі словом "референдум" – це 2014 рік, коли воно мало негативні асоціації через події в окупованому Криму та Донбасі. Від гріха подалі згадки про референдум з програми тоді прибрали взагалі.

Так само у 2014 році тимчасово зникла її обіцянка зробити посади суддів виборними, яку кандидатка активно просувала під час своєї першої президентської гонки. У 2019 році Тимошенко знову порушує цю тему: "Мирових суддів та суддів місцевих судів буде обирати народ без політичної реклами".

Традиційно, як і більшість кандидатів у президенти, Тимошенко виступає і за повне скасування недоторканності президента, депутатів і суддів. Свіжою ідеєю "Нового курсу" стала необхідність зменшити кількість народних депутатів на 100 осіб – до 350.

Натомість деяких старих обіцянок вже немає в її оновленій програмі – зокрема, про перехід на виборчу систему з відкритими списками. Так само зникла ідея 2014 року про надання НАБУ права провокувати хабарі, а громадянам –  легальну можливість вести приховану аудіо, -відеореєстрацію дій корумпованих чиновників.     

Забезпечення прав людини

Нестабільними були пріоритети Тимошенко й у сфері культурної політики. У 2010 році вона казала, що насамперед її місія у владі – "піднесення духовності нації. Йдеться про виховання твердої віри в Бога, духовну освіту дітей та молоді, надання рівного статусу духовній та світській освіті, відродження української мови та розвиток культури…".

Вже у 2014 році Юлія Володимирівна відійшла від ідеї релігійної освіти, натомість обіцяла: "не допускати втручання держави у внутрішні справи церков". Також Тимошенко зазначала, що за українською мовою треба зберегти статус державної, але поряд із наданням офіційного статусу російській мові та іншим мовам національних меншин в регіонах, де за це виступає переважна більшість громадян.

У "Новому курсі" Тимошенко вирішила не дражнити електорат вразливою темою мови. Натомість бачимо загальні фрази про популяризацію української культури за кордоном та проведення інвентаризації пам'яток української архітектури.

На попередніх виборах Юлія Володимирівна обіцяла забезпечити безумовне виконання норми Конституції щодо права громадян на мирні зібрання та протести без будь-яких дозволів та обмежень.

Також у 2014 вона говорила про розширення меж доступу до публічної інформації та заборону використання міліцейських спецпідрозділів для будь-якого обмеження цих прав, але вже в "Новому курсі" свого продовження ці ідеї так і не знайшли.

Енергетична політика

Мінливими були погляди кандидатки на енергетичну політику держави. У 2010 році вона писала: "Наш головний енергоресурс – вугілля. Ми запровадимо екологічно чисті технології його спалювання – водно-вугільну суміш та технологію киплячого шару". А вже у 2014 її основним пріоритетом стало енергозбереження, а згадки про вугільну промисловість зникли.

Про вугілля Юлія Володимирівна згадала вже у "Новому курсі": "Держава стрімко розвиватиме власну вугільну галузь замість імпортування дорогого закордонного вугілля".

Її свіжими пріоритетами у сфері енергетики є побудова спеціальних LNG-терміналів для імпорту скрапленого газу неросійського походження та розвиток альтернативної енергетики.

Не обійшлося у "Новому курсі" й без вже фірмової обіцянки Тимошенко знизити тарифи: "У перший місяць роботи нового президента будуть зменшені ціни на газ у 2 рази, а це означає також зменшення тарифів на тепло і гарячу воду". Щоправда, як саме тарифи будуть танути, не уточнюється, адже теоретично така функція не входить у повноваження президента.

Та й голова Асоціації споживачів енергетики та комунальних послуг Андрій Герус скептично ставиться до такого передвиборчого слогану кандидатки у президенти: "Наскільки, я знаю Тимошенко планує продовжувати співпрацю з МВФ. Якщо передомовиться по-іншому, а теоретично таке може бути, бо зобов'язання підвищувати ціну брала не вона, то таке пониження можна буде зробити. Хоча таку ціну встановлює не президент, але уряд із радістю таке зробить, бо це популярне рішення. Але чи складуться так всі зорі, що можна буде понизити ціну газу вдвічі – я не дуже вірю".

За словами Геруса, додатковим важливим фактором щодо зниження ціни на газ може стати виконання рішень Стокгольмського арбітражу про виплату російським "Газпромом" українському "Нафтогазу" штрафу в розмірі 4,7 млрд доларів. "Це буде сильний фактор для зниження загальної ринкової ціни в Україні", - каже експерт.

        Соціально-економічна політика

Протягом усіх виборчих кампаній Тимошенко хотіла запровадити страхову медицину. Однак щоразу у неї були різні підходи до цієї системи.

Так, у 2010 році вона хотіла, щоб кожна людина мала медичну страховку за рахунок роботодавця чи держави, а заможні громадяни – за власний рахунок. У 2014 планувала забезпечити гарантований рівень первинної та невідкладної медичної допомоги за рахунок бюджету, а також надати пільги роботодавцям, які добровільно фінансуватимуть медичне страхування своїх робітників.

На цих виборах Юлія Володимирівна пішла ще далі – вона наголошує на обов'язковому медичному страхуванні за рахунок роботодавців і одночасно на зменшенні вдвічі податкового навантаження на їхні підприємства. Щоб остаточно підкорити електорат, Тимошенко прописала у "Новому курсі": "Ми підвищимо за п'ять років заробітну плату медиків до рівня заробітної плати медиків Польщі".

Традиційно особливу увагу Юлія Володимирівна приділяє обіцянкам, орієнтованим на соціально незахищені верстви населення. Варто лише згадати славнозвісну "Юліну тисячу" 2010 року (будучи прем'єром, Тимошенко виплатила вкладникам Ощадбанку колишнього СРСР по 1000 грн в якості відшкодування за втрачені гроші, – УП), або ідею заборонити стягнення пені за заборгованість за комуналку у 2014.

Про те, що електоральним ядром Тимошенко завжди були пенсіонери та бюджетники, зауважував в інтерв'ю спецпроекту "Вибори вибори" політичний консультант Олексій Ковжун, який працював із лідеркою "Батьківщини" у 2000-х: "Палкими прихильниками Юлії Володимирівни лишаються люди, які більше прожили в минулому, аніж будуть жити в майбутньому. Коли ми з нею працювали, то багато говорили, що вона має спиратися на молодь, людей активних, а не на людей патерналістського складу, які бажають, щоб держава щось для них зробила – знизила тарифи і так далі".

Як на виборах 2010, так і 2019 років вона порушує тему збереження або збільшення виплат за народження дітей та створення пільг для придбання житла молодими сім'ями.

Упродовж всіх своїх виборчих кампаній Юлія Володимирівна загравала і з бізнес-електоратом, і з селянами. Причому давала їм обіцянки, які прямо суперечили одна одній. Яскраво це проявилося у 2014 році, коли бізнесменам вона обіцяла: "Сповідувати принцип найменшого втручання держави в справи бізнесу", а селянам – продовжити мораторій на продаж сільськогосподарських земель. Однак свободі підприємництва мораторій на землю різко суперечить, адже позбавляє аграріїв можливості купувати та продавати землю, використовувати її як заставу за кредитами.

Наразі ж у "Новому курсі" немає ані слова про мораторій на землю – цю, як і інші незручні теми, Тимошенко вирішила не зачіпати.

А от освітян це не стосується – Юлія Тимошенко обіцяє їм, як і медикам, збільшити зарплати: "За п'ять років ми піднімемо заробітні плати освітян – вихователів, вчителів, бібліотекарів та викладачів – до європейського рівня". Який саме європейський рівень зарплат мається на увазі, у програмі кандидатки не уточнюється.

Висновки

Як бачимо, передвиборчі обіцянки Юлії Тимошенко, як і більшості українських політиків, перманентно змінювалися під впливом уподобань її виборців.

"Кампанія тактична, – зауважував у коментарі спецпроекту "Вибори вибори" політолог Микола Давидюк. – Почалася тема НАТО, і все – у Тимошенко йдуть борди з НАТО. Хоча я, наприклад, суто як виборець, пам'ятаю 2009-2010 роки, коли вона запевняла, що вступ до НАТО нам не потрібен, а треба європейська колективна система безпеки. Тому питання – чи дійсно вона підтримує НАТО, чи це чисто обіцянка для того, щоб тільки прийти до влади?".

Найстабільнішими обіцянками Тимошенко з 2010 по 2019 рік залишається курс на євроінтеграцію, формування контрактної армії, розширення повноважень парламентської опозиції, децентралізації та "пряники" у вигляді підвищення зарплат та зниження тарифів для соціально незахищених верств населення.

Натомість Юлія Тимошенко змінювала підходи щодо того, як протидіяти російській окупації у Криму та на Донбасі, а також мала нестабільні погляди щодо сфери мовної і релігійної політики.

Деякі її старі обіцянки взагалі зникли з "Нового курсу", як-от надання офіційного статусу російській мові (у нинішній програмі щодо питання мови взагалі немає конкретної позиції), надання рівного статусу духовній та світській освіті або продовження мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення.

Загалом очевидно, що Тимошенко добре вміє адаптуватися під реалії сьогодення і завжди готова запропонувати виборцям саме те, що вони хочуть почути. Проте з цілої низки стратегічних питань її позиція залишається незмінною вже 9 років поспіль.

А ми ж продовжуємо досліджувати політичні програми кандидатів на головний пост країни. Наш наступний огляд буде присвячений Юрію Бойку.