Зранку вони ухвалюють закони чи б'ються у Верховній Раді, а ввечері стають ведучими власних телепрограм. Таке перевтілення цілком характерне для українських політиків. Вони запрошують до телестудії гостей, обговорюють новини, розповідають анекдоти або ж коментують своє балотування на посаду президента.
Керівник Центру моніторингу та аналітики громадської організації "Детектор медіа" Отар Довженко зазначає, що інформаційним телеканалам потрібно цілодобово заповнювати ефір суспільно-політичним контентом. Тому вони легко віддають ефірний час тим, хто не має нічого спільного з журналістикою.
"Політик може брати на себе невластиву йому роль телеведучого. Це намагання підвищити впізнаваність, рівень довіри й потенційної електоральної підтримки. Вони, звісно, цього ніколи не визнають, а мотивуватимуть свої дії бажанням бути відкритими до виборців", – наголошує Довженко.
Рух ЧЕСНО зібрав інформацію про політиків та їхні телевізійні програми, а також поцікавився у телеканалів, хто ж був ініціатором появи такого контенту та чи отримують політики-ведучі за це зарплатню.
Добродомов та Іллєнко на "Четвертому каналі"
Одним з перших схему "політик-ведучий" застосував Дмитро Добродомов.
У політику він прийшов із журналістики. Протягом передвиборчої кампанії до ВРУ 2014 року не припиняв вести програму "Народний контроль", а згодом створив однойменну партію. Нині Добродомов, уже як кандидат у президенти, має власну програму "Ми зможемо" на "Четвертому каналі".
Раніше цей телеканал називався RTI, аж доки його викупили та перейменували соратники Добродомова – члени політради партії "Народний контроль" Андрій Кісера й Андрій Мисик.
За інформацією ЗМІ, телеканал RTI був підконтрольний екс-нардепу від ВО "Свобода" й офіційному спонсору партії Ігореві Кривецькому.
"Ми зможемо" – це майже годинна авторська програма Дмитра Добродомова, де він розмірковує на різні теми, переглядаючи журналістські сюжети.
В одному з останніх випусків був сюжет про те, що політик подав документи до ЦВК для реєстрації кандидатом у президенти України. Далі сам Добродомов це прокоментував.
Восени повну і скорочену назви програми "Ми зможемо" почали використовувати на партійному з'їзді та у партійній комунікації.
Кілька випусків програми Добродомова присвячено його об'єднанню з Анатолієм Гриценком та їхнім спільним планам на майбутнє.
Ще один політик-ведучий на "Четвертому каналі" – голова міжфракційного об'єднання ВО "Свобода" у ВРУ VIII скликання Андрій Іллєнко. Його програма має назву "Український контекст".
До Іллєнка в студію приходять гості, і вони разом обговорюють теми, пов'язані з політикою, культурою чи музикою.
Серед тих, у кого депутат брав інтерв'ю, були Антін Мухарський, "свободівець" Богдан Бенюк, кандидат на посаду президента України від ВО "Свобода" Руслан Кошулинський, письменник Віталій Капранов, який публічно підтримав Кошулинського як кандидата, Євген Карась, котрий також підтримує Кошулинського, та голова Київської міської організації ВО "Свобода" Петро Кузик.
На "Четвертому каналі" кажуть, що Іллєнко веде свою програму на "громадських засадах", а Добродомов отримує зарплату. Її розмір не розголошують, посилаючись на декларацію за 2018 рік, якої поки що немає.
Рабінович і розпалювання ворожнечі
2016 року нардеп від "Опозиційного блоку", а нині лідер партії "За життя" Вадим Рабінович почав активно з'являтися на телебаченні. Спочатку він став ведучим щотижневої передачі "Рабінович: суб'єктивні підсумки тижня" на "NewsOne". Усі розмірковування депутата в його авторській програмі – це переважно критика чинної влади.
Тоді ж, наприкінці 2016-го, партія Рабіновича "За життя" почала потрапляти до соціологічних рейтингів, набираючи понад 5% імовірних голосів виборців.
"Вадим Рабінович мав можливість висловити своє бачення різних ситуацій у такому проекті. За це він не отримував від телеканалу жодної винагороди", – розповіли на "NewsOne".
У січні 2017 року на телеканалі "112 Україна" стартувала програма "Хто кому Рабінович". Її формат був практично таким самим, але без двохвилинного обмеження на коментарі.
В одному з останніх випусків програми йшлося про те, що Рабінович звернеться з проханням (не зазначено, до кого саме) випустити з в'язниці Надію Савченко.
Також Рабінович пояснює, чому не балотуватиметься на президентських виборах. Насамкінець нардеп-ведучий стверджує, що Юрій Бойко, якого підтримує Медведчук, може встановити в Україні мир, бо з ним хоче розмовляти Росія.
"Мир – на Медведчуку, економіка – на Бойку, а моя робота – нова Конституція", – розповідає в ефірі "112 Україна" Вадим Рабінович.
Адміністратори каналу "112 Україна" повідомили, що Рабінович не одержував заробітної плати як ведучий, а ініціатором створення програми "Хто кому Рабінович" був саме телеканал.
"Ми виходили з того, що Вадим Рабінович є одним з найбільш "телевізійних" українських політиків і програми за його участю гарантовано мають високі показники телеперегляду. Аналіз телеефіру показав, що ця програма залишається однією з найбільш рейтингових програм телеканалу загалом", – кажуть на "112 Україна".
У жовтні 2017 року на "NewsOne" з'явилася ще одна нова програма Вадима Рабіновича – "За життя".
Дуже "Суб'єктивні підсумки" на "NewsOne"
Програма "Суб'єктивні підсумки" на "NewsOne", окрім Рабіновича, має й інших ведучих, яких можна побачити в ефірі телеканалу в різні дні.
Наприклад, "Суб'єктивні підсумки" з Кирилом Куликовим – нардепом ВРУ VI скликання.
Або ж з народною депутаткою України V і VI скликань Оленою Лукаш, яка щосуботи протягом години розмірковує про чинну владу, Революцію Гідності, гарячу воду чи Володимира В'ятровича. Кожна програма екс-радниці Януковича починається так:
"Держава – це не вони. Ряджені з двома рефлексами: страхами й особистим інтересом. Держава – це ви. Україна – це моя батьківщина. Це батьківщина моїх дітей. Країна, яку захищає народ, непереможна. Разом ми змінимо ситуацію. Пам'ятайте: не важливо, на чиєму боці сила, важливіше, на чиєму боці правда".
А колишній міністр транспорту та зв'язку, екс-голова Запорізької ОДА Євген Червоненко щочетверга ділиться своїми міркуваннями про вибори та популярність "провладних каналів", які нечесно отримують рейтинги від американських компаній. На початку кожної програми він каже:
"Я не телеведучий. Я професійний менеджер і волею долі – політик. Я не люблю акторствувати, не люблю прикидатись, тому я тут, щоб донести, нехай суб'єктивну, але чесну позицію".
Щовівторка суб'єктивні підсумки тижня підбиває екс-депутат Одеської міськради, генеральний директор "Гуморини" Дмитро Співак. Наприклад, він насміхається з поправки до Кримінального кодексу України щодо зґвалтування та насильства.
Ще один ведучий "Суб'єктивних підсумків" Максим Гольдарб – один із засновників громадського руху "Партія миру", що став відомим наприкінці березня минулого року. Про створення цього руху тоді писав нардеп від "Опозиційного блоку" Вадим Новинський.
7 лютого Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення вирішила оштрафувати "NewsOne" на 96 тис. 530 грн за заклики до війни або її пропаганду й розпалювання ворожнечі.
Штраф наклали за результатами перевірки телеканалу через висловлювання ведучих і гостей ефірів Олени Лукаш, В'ячеслава Піховшека, Руслана Коцаби, Євгена Червоненка, Андрія Лесика, Михайла Добкіна та Дмитра Співака.
Улітку 2016 року на телеканалі "NewsOne" також було кілька випусків програми Олега Ляшка "ПравдаЛяшко", яку він вів разом з ведучою Оленою Кирик.
"24-й канал": політики із "Самопомочі"
На "24-му каналі", що належить дружині мера Львова Андрія Садового, Катерині Кіт-Садовій, політиків-телеведучих чи не найбільше.
Від березня 2018 року свою програму "За великим рахунком" має членкиня депутатської фракції політичної партії "Об'єднання "Самопоміч" у ВРУ Тетяна Острікова. Вона веде мову переважно про гроші: податкову політику, митну службу, фінанси.
Ще одна народна депутатка від партії "Об'єднання "Самопоміч" Вікторія Войціцька веде телепередачу "Енергетична стратегія".
Знов-таки представник парламентської фракції "Самопоміч" Роман Семенуха має на "24-му каналі" програму "Економіка майбутнього".
Окрім належності ведучих до "Самопомочі", усі ці передачі єднає кілька речей: формат короткого відео з коментарями і жвавою музикою та часта критика чинної влади.
У Сергія Лещенка з фракції "Блок Петра Порошенка" у ВРУ на "24-му каналі" є власний відеоблог "Чесна політика". Це програма тривалістю 5-10 хвилин, де на динамічному музичному тлі нардеп розмірковує про політику.
Передача Лещенка почала виходити навесні 2017 року. Теми в політика різні: справа Миколи Мартиненка, проблеми інвесторів в Україні, популізм Олега Ляшка, СБУ, олігархи тощо. Більшість випусків присвячено критиці Петра Порошенка.
У вересні 2018 року на тому ж таки "24-му каналі" з'явилася ще одна програма – "Що це було", яка виходить щосереди о 21:30. Її ведучі – Сергій Лещенко та журналістка Євгенія Моторевська.
Сам Лещенко в коментарі повідомив, що "24-й канал" запропонував йому створити авторські програми й він як ведучий одержує зарплату. 2017 року, згідно з декларацією, нардеп отримав від ПАТ "Телерадіокомпанія Люкс" ("24-й канал") 304 тисячі гривень.
Заступник голови парламентської фракції "Самопоміч" Єгор Соболєв від березня 2018 року також має на "24-му каналі" програму з назвою "Доброчесна країна".
Колишній член "Самопомочі" Павло Кишкар 2016 року вів власну програму "10 цвяхів" на телеканалі "Еспресо TV".
У минулому журналіст, а тепер політик Дмитро Гнап, якого партія "Сила людей" висунула кандидатом у президенти, далі веде на "24-му каналі" передачу "Право на правду".
"Напередодні ми домовилися з телеканалом, що у своїй програмі я не агітуватиму за себе. Однак хочу наголосити, що це не журналістська програма, я не беру ні в кого коментарів, а лише кажу те, що думаю", – зазначив Гнап.
Як ведучий він отримує зарплату – 30-40 тисяч гривень щомісяця.
Міхеіл Саакашвілі та дві спроби на "ZIK"
Навесні 2017 року в українському телепросторі з'явився політик міжнародного масштабу. Ведучим ток-шоу "Інша Україна" на телеканалі "ZIK" став колишній президент Грузії Міхеіл Саакашвілі. Останній випуск цієї програми вийшов 28 червня того самого року.
У PR-відділі телеканалу "ZIK" кажуть, що лише надавали ефір для транслювання ток-шоу "Інша Україна", а сам проект виготовляв зовнішній продакшн "Укрмедіапростір". Його, згідно з реєстром Мін'юсту, незадовго до запуску програми заснувала прес-секретарка Саакашвілі Дарина Чиж.
У грудні 2018 року Саакашвілі повернувся в ефір телеканалу "ZIK". Цього разу він замінив головну редакторку сайту "Українська правда" Севгіль Мусаєву в програмі "Джокери". Її оновлена версія дістала назву "Джокери. Шлях у президенти". У ній Міхеіл Саакашвілі розповідав про кандидатів на посаду президента Юрія Бойка, Анатолія Гриценка та Юлію Тимошенко.
У січні програму не транслювали, оскільки Саакашвілі звинуватив "ZIK" у тому, що змонтована телеканалом кінцева версія випуску про Юлію Тимошенко суперечить його поглядам.
"Той відеоряд і закадровий текст, який вийшов у кінцевій версії, абсолютно не відповідає ані початковій ідеї циклу передач, ані моїй думці про кандидата", – ідеться в дописі Саакашвілі, який згодом підтримав Юлію Тимошенко.
Натомість програму про Тимошенко з циклу "Джокери. Шлях у президенти" Саакашвілі завершував такими словами:
"2019-го ми побачимо четверту, а може, й останню спробу Юлії Тимошенко стати президентом. Я майже переконаний, що вона втомилася бути вічним кандидатом, а українці взагалі втомилися завжди чекати на месію, який прийде й усіх урятує. Юлія Тимошенко – це точно не месія".
Телепередача "Джокери. Шлях у президенти" знову вийде в ефір навесні, але вже без Саакашвілі.
"Після претензій Міхеіла Саакашвілі до ефірного матеріалу програми, присвяченої Юлії Тимошенко, що "ZIK" розцінює як можливу певну політичну залежність від оточення Тимошенко, команда "Джокерів" готує випуски вже з новим ведучим, ім'я якого поки що зберігається в таємниці", – пояснили на каналі "ZIK".
А також зазначили, що телеканал "ZIK" надавав ефірний час для проекту Міхеіла Саакашвілі "Інша Україна" на комерційних засадах, а за програму "Джокери. Шлях у президенти" він як ведучий грошей не отримував.
Ще один політик, який мав власну програму на телеканалі "ZIK", – колишній "укропівець", а нині кандидат у президенти Віталій Купрій.
/
У березні 2018 року він почав вести програму "Громадська прокуратура".
"Прямий" і "5-й канал" – Ар'єв та Кендзьор
На телеканалі "Прямий" також можна побачити політиків, а саме члена фракції "Блок Петра Порошенка" у Верховній Раді Володимира Ар'єва, який має власну програму "Закрита зона".
Свого часу Ар'єв уже був ведучим однойменної передачі, яка від березня 2004-го до грудня 2005 року виходила на "5-му каналі".
Програма Ар'єва досить незвично почала своє відродження у вересні 2017 року.
На ефір щоразу приходять двоє гостей, які обговорюють політику, економіку чи оборону. Журналісти спеціально за темою готують сюжети.
Періодично в "Закритій зоні" про певних політиків висловлюються в негативному контексті. Наприклад, один з останніх випусків програми стосувався Анатолія Гриценка, який буцімто "нищив обороноздатність". Була також програма про борги та газові контракти Юлії Тимошенко.
Показуючи "викривальні" сюжети про опонентів "БПП "Солідарність" і президента Порошенка, Ар'єв не робив програм про своїх однопартійців чи колег з "Народного фронту".
У коментарі Руху ЧЕСНО Володимир Ар'єв зазначив, що ініціатором створення його програми на "Прямому" був сам телеканал, а зарплати як ведучий він не отримує.
На "5-му каналі" свою авторську програму має Ярослав Кендзьор – нардеп ВРУ I-VI скликань.
У програму "Кендзьор" на розмову приходили Віктор Ющенко (кілька разів), Павло Жебрівський, Іванна Климпуш-Цинцадзе, Юрій Щербак та інші.
Іноді ж не приходить ніхто. Тоді показують виступ Ліни Костенко двадцятирічної давності або хроніки становлення незалежності України з 1990-х років.
Деколи за мотивами цих програм на сайті "5-го каналу" з'являються окремі матеріали. Наприклад, "Тимошенко й "машина часу": Кендзьор викрив розбіжність фактів у заяві лідерки "Батьківщини".
Спроби Нацради обмежити програми політиків на ТБ
На початку 2018 року Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення намагалася позбавити політиків права вести власні програми.
"Це явище нівелює журналістику, відкидає ЗМІ України далеко за межі стандартів, якими керується медійна професія, і робить ефір місцем зведення політичних рахунків та пропагандистської боротьби. Крім іншого, це також суперечить нормам про поширення засобами масової інформації передвиборної агітації та політичної реклами", – заявляли в Нацраді.
Тоді регулятор пропонував українському парламенту змінити законодавство, однак жодних змін досі не зроблено.
Нині в Нацраді зауважують, що вони не наділені правом на законодавчі ініціативи, а свої пропозиції надсилають до комітету Ради з питань свободи слова та інформаційної політики. Наразі там працюють над текстом нового закону про аудіовізуальні медіасервіси, який, імовірно, розглянуть у травні цього року.
Перша заступниця голови комітету Ольга Червакова вважає, що такі обмеження неконституційні.
Ще торік вона наголошувала, що, з формального погляду, Сергій Рахманін і Вадим Рабінович для глядача є ведучими авторських програм, тож вони мають таке саме право, як і інші, на оцінювальні судження.
"Реалізація цієї ідеї потребує змін до Конституції. Бо саме Основний закон дає право народним депутатам займатися викладацькою, науковою та творчою діяльністю (стаття 78)", – писала Червакова.
Політики-ведучі та передвиборча агітація
Медіаексперт Отар Довженко вважає, що, коли ведучий авторської програми стає кандидатом у президенти, його поява в прямому ефірі – агітація, тому повинна оплачуватись із виборчого фонду.
Однак, якщо проаналізувати передачі тих політиків, які не балотуються у президенти, то їхня риторика часто спрямована на підтримку чи критику тих або інших політичних сил.
Медіаюрист Інституту масової інформації Роман Головенко переконаний, що політики-ведучі – явище неприпустиме, і боротися з ним повинна саме Нацрада. На погляд юриста, вносити зміни до Конституції для цього не потрібно.
На думку Головенка, Нацрада має перевіряти такі програми, виносити попередження в разі виявлення порушень і за відсутності реакції не продовжувати телеканалу дію ліцензії.
"Можливо, у Нацраді відчувають певний суспільний тиск або ж хтось побоюється, що такі обмеження вдарять по провладних політиках", – міркує юрист.
Поки що законодавство не обмежує політиків у появі на телеекранах, і деякі з них щоразу набирають у YouTube чи не сотні тисяч переглядів.
