Уже нікого не дивують новини про те, як депутати разом зі служителями церкви освячують дитячі майданчики, ліфти, а в деклараціях зазначають мощі святих і каплиці. Але ще зі школи ми пам’ятаємо, що, відповідно до Конституції, церква та держава існують окремо.
Проте, як кажуть церковники, без залучення держави не було б об’єднання православних церков України. У розпал візитів Президента і представників помісної церкви в регіони ми поспілкувалися з експертами з права, релігії та соціології, щоб визначити межу між церковним і державним.
Точки перетину держави та церкви
Згідно з Конституцією України, релігія та держава в Україні розділені. Держава не може фінансувати релігійні організації, а їм, наприклад, не дозволено агітувати на виборах.
Утім, Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" ці структури приречені контактувати в питаннях:
- реєстрації релігійних організацій;
- регулювання оренди релігійними установами державного й комунального майна;
- одержання релігійними організаціями дозволів на будівництво;
- заснування й оподаткування підприємств і ЗМІ, створених релігійними установами.
Трапляється, що священики та єпископи самовисуваються до різних рад і навіть очолюють їх.
"Виходить, що в одній особі зростаються дві інституції, розділення яких декларуємо в Конституції… Але в законі про держслужбу, наприклад, немає обмеження, що особа, яка має духовний сан, не може обійняти посаду держслужбовця чи політика. Гадаю, ця базова теза мала б означати, що принаймні особи, які представляють державу, не мають права обіймати посади в церковній ієрархії", – зазначає експерт Центру політико-правових реформ Дмитро Калмиков.
Він пропонує запровадити для духовних осіб правило щодо складання повноважень у релігійній організації в разі обрання чи призначення на світську посаду.
Є чимало випадків, коли священики разом з місцевими чиновниками відкривали дитячі майданчики та інші об’єкти інфраструктури.
"Я так розумію, що церкви залучають дедалі більше коштів заможних людей. І, відповідно, на місцевому рівні церкви також можуть схиляти населення до позицій місцевого керівництва чи підприємців", – зауважує Калмиков.
За даними Бігус.info, власні храми задекларували 11 держслужбовців.
Парламентська аналітикиня Руху ЧЕСНО Оксана Ставнійчук розповідає, що дещо інша ситуація з дрібними культовими предметами на кшталт ікон, які зазвичай зараховують до антикваріату:
"Ікон значно більше. У річних деклараціях за 2017 рік парламентарі задекларували 47 ікон, а також такі книги, як "Євангеліє" 1644 року (Сергій Тарута), "Апостол" 1574 року та "Біблія" 1581 року (Ігор Гринів)".
Експлуатація церкви топ-політиками
Петро Порошенко достеменно не є першим Президентом України, який демонструє теплі відносини з церквою. Наприклад, 2001 року за підтримки другого Президента незалежної України Леоніда Кучми в селі Чайкине Новгород-Сіверського району на Чернігівщині збудували церкву.
2004-го спільно з президентом Росії Володимиром Путіним Кучма брав участь у молебні в Києво-Печерській лаврі.
2008 року на рекламних полотнах разом зі Вселенським Патріархом Варфоломієм красувався третій Президент України Віктор Ющенко.
У той час Варфоломій відвідував нашу країну, і тоді вкотре всерйоз вели мову про об’єднання православних церков України.
Віктору Януковичу ближчим був Московський патріархат. Перед інавгурацією у Верховній Раді він приймав благословення в Києво-Печерській лаврі від патріарха Російської православної церкви Кирила. Три роки по тому голова РПЦ ще раз приїжджав до України – на бронепоїзді. На заходах з нагоди річниці Хрещення Русі 2013 року під крилом УПЦ МП був навіть Путін.
Томос-тур як неминуче
Найяскравішим прикладом співпраці влади з духівництвом останніми днями стало просування державними й місцевими посадовцями об’єднаної православної церкви.
Після Різдва 2019 року предстоятель єдиної помісної церкви в Україні Епіфаній, попередній патріарх УПЦ КП Філарет і Президент України Петро Порошенко помандрували Україною.
10 січня вони презентували Томос на автокефалію української православної церкви в Рівному, 11-го – у Вінниці, 15-го – у Луцьку, 16-го – у Борисполі, 17-го – у Житомирі, 18-го – у Черкасах.
У кожному з цих міст Президент розповідав, наскільки значним досягненням є Томос, вихвалявся своїми здобутками на посаді й наголошував, що представників інших церков не змушуватимуть переходити до нової церкви.
Під час перебування Президента на Волині місцеві ЗМІ помітили, як вірян підвозили на службу Божу шкільними автобусами. За інформацією преси, це відбувалося за вказівкою керівництва ОДА. На інші богослужіння чиновники місцевих держадміністрацій зазвичай не залучають такого адмінресурсу.
Підігравання державі в помісній церкві заперечують:
"Держава займається своїми питаннями, церква – своїми. Але в питаннях незалежності, отримання Томосу держава сприяла. Тому що без держави ми 30 років не могли домогтися того Томосу…" – запевняє Іван Сидор із прес-служби Православної церкви України.
Тур Україною супроводжувався зовнішньою рекламою. На ній були зображені Петро Порошенко та Епіфаній з гаслом "Томос для України!".
Цікаво, що шрифти й кольори на цих білбордах нагадували рекламу Петра Порошенка, яка постійно з’являлася в різних регіонах країни протягом цього й минулого років.
Експерт Центру політико-правових реформ Дмитро Калмиков уважає такі зображення за дочасну політичну агітацію, за яку поліція може скласти протокол і притягти до відповідальності:
"Офіційні представники церкви відверто схиляють свою паству до такої думки. Як на мене, це грубе порушення (законодавства про політичну агітацію та принципу розділення церкви й держави – прим. ред.). І, звісно, з боку Президента так само. Він, власне, впливає на церкву. Церква замість того, щоб робити свою справу, розповідати про Бога, розповідає про інше (державні питання – прим. ред.)".
Використовувати фото Епіфанія на білбордах мали б за його згодою. Адже у восьмій статті Закону України "Про рекламу" йдеться:
"У рекламі забороняється… вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім’я без письмової згоди цієї особи".
Уже траплялися скандали, коли в рекламі у стилі кампанії Порошенка застосовували світлини священиків без їхнього дозволу.
Відтак Громадський рух ЧЕСНО вирішив поцікавитись у митрополита, чи погоджувався він на використання свого зображення на білбордах.
"Владика Епіфаній сказав, що дав свою згоду", – передав слова предстоятеля Іван Сидор.
У Центральній виборчій комісії твердять, що не мають повноважень карати політиків за передчасну агітацію:
"Відповідно до частини 1 статті 44 та частини 1 статті 57 Закону України "Про вибори Президента України", передвиборча агітація розпочинається кандидатом на посаду Президента України наступного дня після дня його реєстрації Центральною виборчою комісією й закінчується о 24 годині останньої п’ятниці перед днем виборів".
У грудні 2018 року на прес-конференції Порошенко заперечив, що використовує здобуття Томосу для своєї реклами. Хоча в рекламних роликах, розроблених Міністерством інформаційної політики України, про заслугу Президента згадано.
Окрім того, білборди з гаслом "Армія! Мова! Віра!", розміщені від імені Президента в різних куточках країни, свідчать про те, що релігійна тема перебуває у фокусі гаранта.
У Facebook існують групи, які подають Томос як заслугу виключно Президента. Адміністраторкою однієї з них є юристка партії "Солідарність" і співзасновниця ГО "Солідарна молодь" Оксана Гома. Ведення сторінки групи вона називає приватною безоплатною ініціативою, що не має стосунку до партії.
"Ми організувались ще навесні, коли мало хто взагалі чув про ідею надання Україні Томосу… Представники нашої групи відвозили листи до Стамбула, у резиденцію Вселенського Патріарха, де й передали їх йому особисто влітку минулого року", – пояснює Гома.
Релігієзнавець Ігор Козловський радить не сприймати візити Порошенка разом з православними ієрархами до регіонів як частину політичної кампанії:
"Завершаться президентські вибори, і треба буде далі допомагати нашим громадянам вступати в діалог, створювати умови, щоб не було розпалення ворожнечі. Тобто робити все можливе для об’єднання українського суспільства. І це не залежить від виборчої кампанії… Ми повинні роз’яснювати, що перед нами проблема, яка нарешті починає вирішуватися після довгих років маргіналізації".
Заступник директора соціологічної служби Центру Разумкова Михайло Міщенко, навпаки, зауважує, що тему Томосу використовують з політичною метою. Спираючись на дані дослідження, оприлюднені 9 січня 2019 року, експерт зазначає, що створення ПЦУ могло посприяти деякому зростанню рейтингу Порошенка.
"Створення ПЦУ – з одного боку, позитивне явище, і переважно позитивно сприймається в українському суспільстві. Але, з іншого боку, явно використовується Порошенком у передвиборчій кампанії (що не дивно, бо зазвичай у виборчих кампаніях використовується саме те, що позитивно сприймається населенням). Хоча, на мою думку, Томосу явно недостатньо, щоб з його допомогою можна було виграти вибори", – коментує Міщенко.
Раніше Рух ЧЕСНО повідомляв, що Порошенко не декларує витрат на рекламу на телебаченні, а в його адміністрації відповідають відписками на запитання, хто веде сторінку Порошенка у Facebook і розміщує білборди на його користь. До речі, частину дописів Порошенка про Томос теж рекламують у соцмережі, і за ці видатки він, мабуть, не прозвітує.
Утім, дочасною агітацією зловживає не тільки Президент. З-поміж зареєстрованих у ЦВК кандидатів у Президенти України передчасну агітацію 2018 року використовували щонайменше Анатолій Гриценко, Сергій Каплін, Віталій Купрій (як рекламу телепрограми), Андрій Садовий, Віталій Скоцик, Євгеній Мураєв.
Чимало агітаційних матеріалів розміщували й інші особи, які оголошували про свій намір балотуватись у Президенти, проте ще не подали документів до ЦВК. Тут варто згадати про Юлію Тимошенко, Олександра Шевченка, Олега Ляшка, Іллю Киву, Руслана Кошулинського тощо.
Нагадаємо, що на Київщині розповсюджували газету "#Команда Порошенка", де надрукували гороскоп з фото Порошенка та Філарета. А на Прикарпатті колядники збирали підписи на підтримку висунення кандидатом у Президенти Руслана Кошулинського й роздавали агітаційну продукцію ВО "Свобода".
