Тиждень тому, після екстреного нічного засідання РНБО, гучних заяв президента та палких дискусій у парламенті, в Україні таки оголосили режим воєнного стану. Він діятиме з 26 листопада до 26 грудня у 10 областях України.
Воєнний стан став відповіддю України на агресивні дії російських прикордонників на Азовському морі, в результаті яких були захоплені три українські кораблі та їх екіпаж, одне з суден було протаранено.
Водночас російську провокацію називають не єдиною причиною введення воєнного стану в Україні. Багато політиків та експертів розгледіли у цьому кроці можливість для Порошенка перенести вибори на більш зручний строк, поки президент не підвищить свій рейтинг, за яким, на даний момент, він не виходить навіть у другий тур.
Після підтвердження у парламенті дати президентських виборів 31 березня 2019 року та оприлюднення указу Порошенка про воєнний стан, спецпроект "Вибори вибори" вирішив запитати у експертів – чи вважають вони що ВС вводився для відтермінування виборів президента і як політичні сили можуть використати новий статус у своїх цілях.
Виникла подвійна ситуація. З одного боку, після емоційної реакції суспільства на події неділі, і президент, і РНБО не могли не ініціювати введення ВС – інакше їх би жорстко критикували за бездіяльність. Тому була і воєнна, і політична логіка в цій ініціативі.Судячи з різних чуток, у частини президентської команди були міркування щодо можливості перенесення дати виборів на більш пізній термін через використання механізму ВС. Але без вагомого приводу не було б реалізації цієї ідеї.Якби не було інциденту біля Керченської протоки, то пропозиції щодо введення воєнного стану не було б.
Але не виключаю, що хтось із оточення президента запропонував: "А давайте продовжимо термін ВС до 60 днів, щоб перенести дату виборів". Не можу стверджувати напевно, але це можливе пояснення звідки з'явився термін ВС у 60 днів.
Водночас події понеділка засвідчили, що для президента цей термін не був принциповим. Він пішов на компроміс аби, все ж таки, указ про дію воєнного стану був затвердженим. Те, що відбулося у Верховній Раді у понеділок – це така собі болісна нічия між президентом і опозицією. Кожен досягнув свого.
Вводити режим ВС у повному обсязі, на мій погляд, було би великою дурницею. Адже перегиби, зловживання цим режимом могли б призвести до негативного ставлення до влади і знизити рейтинг президента. Тому він навряд чи збирався це робити.
Будуть різні форми використання цієї теми політиками – в залежності від ситуації. Проросійські сили, колишні регіонали можуть звинувачувати президентську команду, що так вони дискримінують російськомовне населення. Адже цей режим вводиться в 10 областях, які є переважно російськомовними.
З іншого боку, тих, хто голосував проти режиму ВС, будуть називати проросійськими і такими, що виступають проти посилення національної безпеки в Україні. Можуть бути звинувачення у провокації війни і що ВС для того, щоб відтермінувати вибори чи скасувати їх.
Ідея воєнного стану така ж, як у плакатів "Віра, мова, армія" – президенту необхідно розділити електорат на проукраїнський та проросійський. Тоді у нього буде шанс перемогти на виборах та увести розмови від економічних тем.
Думаю, від самого початку метою введення ВС було відтермінування виборів чи перенесення їх на певний строк. На щастя, парламент не підтримав цю ініціативу. Українська демократія працює коряво, негарно... Але вона все ж працює.
Раніше приводів для введення ВС було багато. Але вони були на віддаленій відстані від виборів і про це ніхто не заїкався.
Більше того, Порошенко казав, що ВС буде шкідливим для економіки України.
Зараз не думаю, що вибори відтермінують, хіба буде якась дуже сильна ескалація. Причина у тому, що необхідне голосування парламенту. А парламент показав, що не готовий йти на будь-які обмеження виборів і форми узурпації влади.
Я найменше вірю, що воєнний стан запроваджувався для того, щоб скасувати вибори. Мені смішна ця теза.
Подивіться текст Указу президента, який вже оприлюднений. Там написано, що в умовах дії ВС не обмежуються, а можуть обмежуватися конституційні права і свободи, передбачені різними статтями Конституції. Зокрема 38-ою, яка говорить про право громадян брати участь у виборах та референдумах.
На сьогоднішній день немає жодних передумов зупиняти виборчий процес навіть в територіальних громадах тих 10 областей, де ввели воєнний стан. Так само немає жодних обмежень для передвиборної агітації.
А політичні маніпуляції завжди були і будуть. Особливо в українських умовах, де майже кожен народний депутат вважає себе наполеончиком.
Для мене було очевидно, що протиснути ідею відтермінування виборів через парламент неможливо. Тому я не підтримую людей, які побачили в цьому наступ на демократію.
Воєнний стан буде жупелом, яким всі політики будуть маніпулювати у своїх цілях. Можуть казати, що воєнний стан придуманий, щоб відтермінувати вибори або скасувати свободу слова. Але реального, не символічного впливу я не бачу.
На жаль, я не беру участі в стратегічних нарадах президента, тому однозначно щось стверджувати я не можу. Але те, що Адміністрація президента здатна на використання ВС як виборчої технології у мене немає сумнівів.
Якщо розглядати ВС як виборчу технологію, то перенесення/скасування виборів – це всього лише одна з опцій. Відчуття небезпеки, викликане ВС, вже саме по собі підвищує рейтинг влади. Останні місяці президент ледве потрапляв в топ-5 рейтингу кандидатів. ВС, швидше за все, поверне його в список фаворитів.
Воєнний стан ще можна розглядати як затягування виборця на поле, де президент почувається найбільш комфортно. Згадаймо початок літа, коли, фактично, почалася президентська кампанія. Тимошенко різко наростила власну присутність, пропонуючи "Новий курс". Президент відповів вкрай талановито, завівши дискусію стосовно питання мови, армії і віри. Замість того, щоб сперечатися з Тимошенко про колір 3д принтера, він просто скинув нас у зону, де важливо вижити сьогодні, а не думати про комфортне завтра.
Нині, підвищуючи рівень тривоги населення введенням ВС, він розширює цільову аудиторію своєї виборчої кампанії, сподіваючись залишити за бортом Тимошенко з її 3д принтерами та програмами енергозбереження.
Інший аспект введення ВC – це поляризація населення. Улюблений трюк американського політтехнолога Манафорта, у якого, на жаль, ми непогано навчилися. Виборець поставлений перед вибором – ти або підтримуєш воєнний стан, або виступаєш проти нього. Президент, як ініціатор, забирає собі підтримку прихильників ВС, змушуючи опозицію змагатися один з одним за голоси тих, хто проти.
Неодноразово говорили і про те, що президент зацікавлений у збільшенні рейтингу кандидата від проросійської опозиції. Наявність потужного проросійського противника мало не єдиний шанс президента виграти у другому турі. ВС це шанс для умовного Бойко наростити собі рейтинг, враховуючи, що цей режим безпосередньо торкнувся регіонів з переважним російськомовним населенням. Не виключаю, що нарощування рейтингу Бойко – основне завдання ВС.
Також варто не забувати, що ВС дає президенту унікальну переговорну позицію. Незважаючи на безсумнівно важливу роль парламенту, президент залишається тією людиною, яка визначає політику держави у відношенні не тільки скасування та продовження ВС, а й формату його використання. Як людина, що має найбільше вплив на майбутнє, він зможе використовувати ВС як спосіб залучення і шантажу інших політичних гравців.
Цілком можливо, що саме ВС допоможе йому зібрати широку партію влади, яка піде на наступні вибори в Раду.
