20 жовтня 2017, 17:34 — Дарина Рогачук
П'ятниця, 6 липня 2018, 11:41
На першому дні музичного фестивалю Atlas Weekend спецпроект "Вибори вибори" розпитав молодих українців про їхнє ставлення до виборів та політиків.
"Я нічого не знаю про політику!", – пританцьовуючи під українські хіти, відповідає ледь не кожен хлопець чи дівчина, до яких я чіпляюся з питаннями про українські партії, депутатів та Верховну Раду.
Вони розслаблені, веселі і чекають на виступи улюблених музичних гуртів. Перед цим із цікавістю розглядають стенди громадських організацій, які вперше представлені на фестивалі Atlas Weekend.
Тож користуюся моментом і питаю у випадкових перехожих молодих українців – чи справді вони байдужі до політики? Чи готові продати свій голос за 300 гривень або за гречку? І чи розглядають для себе можливість взяти участь у політичному житті України як депутати, мери і навіть президенти?
Лише одна людина категорично відмовилася спілкуватися на тему виборів. Натомість майже всі опитані, хоч і зізнавалися, що не стежать за українською політикою, але все ж погоджувалися на коментар. Їхні несподівані думки читайте у нашому опитуванні.
"Не розумію позицію деяких своїх однолітків, які кажуть, що вони поза політикою"
У мене ще не було шансу проголосувати, бо лише 3 роки тому виповнилося 18. Але я дуже чекаю моменту, коли зможу піти на вибори і вплинути на функціонування нашої країни.
Не розумію позицію деяких своїх однолітків, які відокремлюються від виборів і кажуть, що вони поза політикою. Найлегше сидіти на місці і казати, що Україна не найпросунутіша країна – треба хоч мінімально щось робити. І вибори – це саме така подія, де ти можеш виконати свій громадянський обов’язок.
Бажано перед голосуванням робити якийсь "research" (з англ. мови "дослідження", – УП), щоб не проголосувати за того, хто тільки говорить і нічого не буде робити.
У Запоріжжі кілька разів була свідком того, як політики задобрювали свою аудиторію – починаючи з гречки і закінчуючи дитячими майданчиками. Наприклад, Рінат Ахметов займається благодійністю. Це круто, але при цьому він пускає спеціальні сюжети на телебаченні, щоб потроху вкладати у голови людей – "Дивіться, я класний чувак!".
Сама я в політику, напевно, не піду. Але буду максимально підтримувати своїх друзів та знайомих, які б хотіли це зробити. Саме зараз молоді час почати вливатися у сферу політики. Нам потрібні сміливі люди, які не побояться себе цьому присвятити.
Святослав, 19 років. Хмельницька область
"Я розчарований у політиці, у владі і в тому, що відбувається"
Маю перший раз голосувати на виборах наступного року. Але немає толком кого підтримувати. Тому на вибори не піду. Я розчарований у політиці, у владі і в тому, що відбувається.
Депутата зі свого округу я знаю. Знаю, що він з мого міста хотів зробити село міського типу… Так, він зариблював ставки, є багато благодійності у нього, але суттєвої роботи не видно.
Свій голос я би не продав. Голосування – це моє право. Це маєш настільки низько впасти, щоб продати його чисто щоб поїсти… Воно того не вартує.
Щоб я пішов на вибори, політики мають показати результати своєї діяльності, а не ходити по відпустках. За відпустку вони мають зробити щось на своєму окрузі, а не їхати в Таїланд чи на Кіпр гріти собі животи.
"Не розглядаю для себе можливості бути політиком. В Україні точно"
Звісно, я голосую на виборах. Адже від того, кого я вибираю, залежить як це відобразиться на моєму житті.
Максимально негативно ставлюся до людей, які продають свій голос. Грубо кажучи, якийсь олігарх накупляв собі цих гречок і за рахунок цього "виїхав". Так починається корупція. Тому не варто продавати свій голос, це повна маячня, треба робити вибір свідомо.
Не розглядаю для себе можливості бути політиком. В Україні точно ні. Я навіть не хочу жити в цій країні – вона мене не приваблює. Передусім, нашою політикою, владою та цією корупцією.
Звісно, все в наших руках, але потрібен лідер, який буде дуже добросовісним і який захоче поставити хрест на корупції.
"Щоб зацікавити молодь політикою, треба щось міняти у сфері виборів"
Вважаю, що голосувати на виборах – це мій обов’язок. Цим я демонструю свою думку.
Перед тим, як іти на виборчу дільницю, дивлюся передвиборчі програми, обіцянки і плюс–мінус звідки цей кандидат, яка в нього репутація.
Розглядав для себе можливість піти в політику. Бажано стати єдиним монархом, звісно! Але взагалі вважаю, що народ не освічений, щоб обирати владу. Влада – це серйозна річ і її повинні обирати люди, які цьому навчені. При цьому обирати треба теж із людей, які навчені владі. Щось типу праймеріз. Якось так.
Якщо реально, то прийти до влади я хотів би. Можливо, навіть до президентства. Можна почати з мера міста і так далі. Але поки що я маю інші справи – це на перспективу.
Щоб зацікавити молодь політикою, треба щось міняти у сфері виборів. Щоб було видно, що ми можемо на щось впливати. Навіть ті самі петиції – вони особливо ні на що не впливають. Ми голосуємо, а нам говорять: "Ми не хочемо те, що ви проголосували", і всі: "Ну, окей".
Треба, щоб коли ми голосували, то були впевнені, що це вірогідно буде прийнято. Адже якщо ти голосуєш і не бачиш результату, то на десятий раз ти побачиш, що тобі воно не треба і не підеш.
"Мій голос може вплинути на результат голосування"
Треба голосувати на виборах, адже мій голос може вплинути на результат голосування. Розумію, що чим більше буде людей, які проголосують за політичні партії, ідеї яких я підтримую, тим більше мої інтереси будуть представлені в українській політиці.
Теоретично я роздумував піти в політику – помічником народного депутата. Адже це люди, які по факту роблять роботу, аналізують велику кількість інформації і є авторами законопроектів, які потім подають депутати. Це саме та робота, яка змінює Україну на краще і на гірше – в залежності від того хто як працює.
Аня, 30 років. Чернігів
"Ніщо не може змусити мене піти на вибори"
Жодного разу не була на виборах і не бачу сенсу їх відвідувати. Мені здається, що все вже вирішено, всі голоси куплені і моя присутність нічого не вирішить.
Ніщо не може змусити мене піти на вибори. Мене в принципі не влаштовує наша влада, ті люди, які балотуються у депутати і, тим паче, у президенти. Це постійно одні й ті самі, немає жодних нових облич. Прекрасно розумію, що зміна влади це зміна людей, які приходять туди, щоб набивати свої кишені.
Ніколи не мала бажання піти в політику. Я більше вірю у самоорганізацію людей і створення якихось об’єднань на локальному, регіональному рівні. Можливо, це змотивувало б мене якимось чином брати участь у прийнятті рішень.
"Ігнорую депутатів, які нав'язливі у рекламі"
На вибори я ходжу завжди. Не хочу щоб мій голос загубився, тому йду і голосую.
Як обираю депутата? Тих, хто більш нав’язливий у рекламі, я навпаки ігнорую. Коли йду голосувати, то перечитую хто кандидати такі, яку мають освіту тощо.
У селах бачила, як підкуповують виборців. Наприклад, їздить машина по селу, заїжджає спеціально до пенсіонерів, їм роздають якісь гостинці, печиво, гречку. До моєї бабулі теж приходили. Але на неї це не впливає. Вона голосує за того, хто найбільше рекламується.
Колись бачила вакансію помічника депутата, навіть розглядала її, але я не орієнтуюся в політиці. Проте красиво обіцяти всім, як це роблять наші депутати, я б змогла. Та якщо серйозно, то, все-таки треба якось дійти до того, щоб працювати у політиці, бути налаштованою на це.
Наразі я політикою не цікавлюся, бо там все нечесно. Щоб я зацікавилася треба, щоб політика була більше задіяна у життя людей, щоб політики виконували свої обіцянки.
Юлія, 23 роки. Хмельниччина
"Мені тема політики не до вподоби"
Я голосую на виборах, бо наразі не маю іншого інструменту впливати на політику. З мого оточення не чула, щоб хтось ігнорував вибори. Думаю, всі підуть голосувати у 2019–му.
Для себе не розглядаю можливості піти в політику. Це не моє. І політикою я не цікавлюся, бо в це треба заглиблюватися. Поверхнево можуть всі дискутувати, але мені ця тема не до вподоби.
"Готовий довірити свій голос тому, хто в цьому розбирається"
Я не ходжу голосувати на виборах. Голосував лише двічі у житті.
Щоб голосувати, треба, щоб більш проголосувала так, як і я. Але такого не буде.
Важко сказати, яким має бути кандидат, щоб я за нього проголосував – треба звертатися до експерта. Готовий довірити свій голос тому, хто в цьому розбирається. Треба спілкуватися з політологами, соціологами, нехай серед них буде хтось один чесний, з ким я проконсультуюся.
Щоб піти в політику, треба набрати якийсь свій внутрішній інтелектуальний сенс. Життєвого досвіду навряд вистачить для того, щоб лізти туди. Мені рано про це замислюватися. Можливо, років через 10 повернуся до цього питання.
"Дуже нерозумно жалітися на владу, при цьому не вибираючи її"
Я голосуватиму на виборах, бо вважаю, що кожен голос важливий. Кому як не нам вибирати? Мені здається, дуже нерозумно жалітися на владу, при цьому не вибираючи її.
Спостерігаю за діяльністю політиків, дуже люблю слухати їхні інтерв’ю і шукати протиріччя. Але поки що не знаю, за кого голосувати на наступних виборах. І мені сумно, що я досі не знаю людину, яку хотіла би бачити президентом України.
Було би цікаво спробувати себе депутатом міської ради, але є якийсь страх. Можливо це навіть не страх, а біль, що люди звикли осуджувати владу і може бути несприйняття будь–якої роботи чи діяльності. Бо звичка навіть хороше називати поганим у нас є.
P.S. Діапазон відповідей дуже широкий – від перемог до розчарувань і від натхнення до апатії. І все ж таки, ми були приємно вражені, що більшість молодих українців усвідомлюють відповідальність за майбутнє країни і ототожнюють її з виборами.
До того ж, хтозна – а раптом хтось з саме цих молодих людей з часом складе конкуренцію старим політичним гравцям?
