Як змінюється життя, коли стаєш народним депутатом? Чи претендує Мустафа Найєм на посаду міністра внутрішніх справ? І чи були в "єврооптимістів" домовленості з Порошенком?
Спецпроект "Вибори вибори" разом з програмою "Складна розмова" на UA: Перший пропонує вам дізнатися відповіді на ці питання, а також згадати все та всіх, хто зробив Україну такою, якою вона є сьогодні.
Із заклику Мустафи Найєма на Facebook розпочався Євромайдан, який перетворився на Революцію Гідності. Сам колишній журналіст обрався до парламенту від БПП і увійшов до складу нового міжфракційного об’єднання "ЄвроОптимісти".
Ми поцікавилися, як Мустафі працюється поруч із тими, про кого не так давно він писав викривальні статті? Чи змінився його погляд на політику і які в нього нові кар’єрні цілі?
Про перехід із журналістики в політику:
У моєму випадку зміна статусу виражається лише в тому, що за законом у депутата більше можливостей і ресурсів. Що стосується всіх інших питань, побутових, наприклад, то для багатьох колег увага преси стала несподіванкою. У мене немає з цього приводу якогось ажіотажу.
Звісно, що змінилося ставлення до мене. Але не беру це на себе. Це ситуація, яка готувалася нашою країною 25 років – ставлення до політики, до народних депутатів взагалі.
Якщо є претензія до інституції, то зрозуміло, що коли ми туди входимо, то робити вигляд, що це тебе не стосується, дуже важко. Тому ставлення стало більш критичним, більш вимогливим. З цього приводу в перший рік особливо було певне нерозуміння – "А що сталося?".
Про роботу з Сергієм Лещенком:
Політика не скоригувала нашу дружбу. Але в нас різне ставлення до роботи. У підходах, у темах, у намаганнях вирішити проблеми.
Ми настільки довго разом, що, мені здається, у нас немає принципових розходжень у баченні ситуацій. У нас не було ще такого, щоб ми з ним сварилися чи були розбіжності у ставленні до якогось політика чи якогось процесу, чи якоїсь кримінальної справи, чи скандалу.
Тобто ставлення до процесів однакове. Спроби їх вирішити – різні. Тому що різні шляхи, ми різні люди, це нормально.
Про комфорт у політиці:
Це ніколи не буде комфортно. Взагалі, думаю, будь-яка людина, яка перебуває у владних структурах – немає значення, чи це посада, на яку призначається або обирається людина – так чи інакше почувається дещо винною.
Про нові враження в статусі депутата:
Щодо парламенту – є розуміння відсутності досвіду роботи саме всередині системи, а не ззовні. Є багато питань, які стосуються нестачі ресурсів, у тому числі людських, фінансових. Але загалом нічого нового.
Нове, я сказав би, про наших людей, про населення. Я завжди думав, що коли тебе щось не влаштовує, є два виходи: або обвинувачувати тих, хто винний, або підтримувати тих, хто щось робить.
У нас ця друга складова повністю відсутня з огляду на те, що люди знають, у кращому випадку, 50 депутатів. У середньому знають 5-10 людей найбільш публічних і гучних.
Про те, чому не балотувався як мажоритарник:
Давайте згадаємо, скільки це коштує. Я зараз впевнений, що я б ні в кого не взяв гроші. Можливо, треба було тоді ризикнути, піти, програти, але що після того? Я не знаю. Проте, знову ж таки, у мене є можливість зараз говорити, що я ні в кого не взяв гроші.
Так, дійсно, те, що ми пішли від БПП, – це відповідальність, я не хочу знімати з себе якийсь негатив. Є так, як є. Не можна шкодувати про те, що не можна змінити. Можливо, на той момент не було іншого виходу.
Про домовленості з Порошенком перед виборами:
Нам ніхто нічого не обіцяв. І в нас не було ніяких зобов’язань. Я це говорю відкрито.
Ми підписувалися під програмою БПП, яка була на той момент. І, якщо пам’ятаєте, це було дуже швидко. І вибори, і підготовка до них. Тому ніяких конкретних зобов’язань, чи то посад, чи то ресурсів не було. На той момент ми розуміли так, що йдемо працювати не на Порошенка.
Про одіозних депутатів БПП:
Проблема в тому, що в одному залі можна сидіти і з убивцями. У нас у журналістському цеху є журналісти, які пишуть оди Росії. Як вам з ними працюється? Кожна людина несе відповідальність за себе в першу чергу. Я не виправдовую їх.
Ми дійсно працюємо від однієї інституції, це гірше. Але хочу нагадати, це не я обирав Кононенка чи Грановського в парламент. І не тільки вони там є.
У нас є люди, які обиралися мажоритаркою. Пан Довгий, наприклад. Не знаю, хто гірший. Але його обрали люди голосуванням. І ми з цими людьми живемо в одній країні.
Про реформу патрульної поліції:
Є багато питань щодо матеріально-технічного забезпечення, до мотивації людей, які там працюють. І є питання того, що задум зробити патрульну поліцію як зразковий департамент, який почне революцію в цій системі, провалився.
Хоча головна проблема – система підготовки кадрів, з моєї точки зору. Зараз є намагання зробити поліцейську академію, яка буде залучати кадри з патрульної поліції до кримінального блоку, але великий масштабний проект, яким ми хотіли повністю перезавантажити систему, не вдався. З різних причин.
Зараз я вже не займаюся активною розбудовою патрульної поліції по всій країні. Але знаю від багатьох людей, що там відбувається всередині, і законодавчо ми врегульовуємо те, що я можу зробити.
І щодо дорожнього руху, і щодо кодексу адміністративних правопорушень вносимо зміни. Але, знову ж таки, активно всередині системи я працюю менше.
Про потенційну можливість стати міністром внутрішніх справ:
Мені подобається ця сфера. Це не просто "святе місце пустим не буває", а мені дійсно цікаво, що відбувається з Національною поліцією.
А Міністерство внутрішніх справ – це більше, ніж просто Національна поліція. Це і МНС, це і прикордонники, це і Національна гвардія.
Якщо ви мене питаєте, чи ставлю я собі за мету стати міністром внутрішніх справ, то такої конкретної чіткої мети, щоб я хотів кар’єрно до цього йти, немає.
Про те, як знайти компроміс між лібералами та правими:
Якщо у вас у будинку в під’їзді не працює ліфт, то це спільна проблема. А квартири у вас можуть бути різними. Різне бачення ремонту цих квартир. Так і тут.
Якщо в країні немає антикорупційного суду або виборчого законодавства, або не знята недоторканість – це не ідеологічні моменти. Тому тут ми будемо спільно боротися з тими, хто стане поруч.
А якщо це стосується правих ідей, лівих ідей, ставлення до нацменшин тощо, то можемо і будемо сперечатися.
У тексті використано пряму мову під час ефіру програми "Складна розмова".
