Спецпроект "Вибори вибори" поцікавився у німецького політолога Андреаса Умланда про перспективи виборчої реформи в Україні, та чому президент і депутати в ній не зацікавлені.
– На вашу думку, чи потрібна Україні зміна виборчої системи?
– Змішана виборча система, яка діє зараз, не така вже й погана. Але в специфічних умовах пострадянської України виявилося, що цю систему легко підірвати через маніпулятивні стратегії. Зокрема, партії продають свої місця в списках.
Що стосується виборів у мажоритарних округах, то в силу того, що там не так розвинене громадянське суспільство, засоби масової інформації і взагалі політичне життя, дуже часто відбуваються маніпуляції – особливо через застосування так званих "мереж".
Тобто, через купівлю таємних локальних структур, які мають різні інструменти для керування поведінкою виборців на місцях: гроші, тиск, погрози тощо. Тому, власне, і виникла ця вимога – змінити виборчу систему.
Тож я думаю, що її треба міняти. Оскільки сучасна система занадто слабка перед викликами олігархату і неформальними кланами.
– Зміна виборчої системи здатна вплинути на оновлення політичної еліти України?
– Так. Якраз у цьому і сенс зміни цієї виборчої системи. Щоб люди, які служать не стільки партійним чи народним, а приватним інтересам, виключалися з політичного процесу. Принаймні, більшою мірою.
Виборча реформа має привести нових людей, які дійсно цікавляться політикою, а не просуванням приватних інтересів у парламенті. Тому це дуже важливий закон. Він зробить важчими маніпуляції як на місцях, так і через списки.
– Що можете сказати про міжнародну реакцію на ухвалення Виборчого кодексу в першому читанні?
– Я думаю, що головні західні посольства і міжнародні організації на боці реформаторів і громадянського суспільства, які пропонують зміну виборчої системи. Вони зрозуміли, що змішана система сама по собі непогана, але вона занадто слабка, щоб уберегти парламент від проникнення олігархічних кланів та приватних інтересів.
Західні партнери розуміють, що в української політичної еліти є багато людей, які хочуть і далі користуватися так званими патроналістськими "мережами" політичної влади. Тобто, неформальною системою стосунків між неофіційними "патронами" та "клієнтами", а не механізмами змагання дійсно політичних (а не театральних) партій та механізмами правової держави.
– Як гадаєте, президент Петро Порошенко хоче зміни виборчої системи?
– Я, швидше, скептичний у цьому питанні. Бо зміну виборчої системи можна було б зробити ще влітку 2014 року, після обрання Порошенка президентом. Уже тоді сьогоднішню Раду треба було обирати по новому закону. І вже тоді, я так розумію, цей закон був готовий.
Схоже, не вистачило волі, мужності або взагалі бажання ухвалити такий закон. Тому я скептичний.
Якщо Виборчий кодекс буде ухвалено, то, швидше, всупереч бажанню Порошенка та більшості депутатів парламенту. Оскільки вони розуміють, що це сприятиме корінній зміні політичної системи України.
– Ваш прогноз: чи ухвалять Виборчий кодекс до кінця цього року чи на початку наступного?
– Це важко сказати. Адже є явний спротив і небажання Ради ухвалити такий закон. Є багато депутатів, які хотіли б залишити старий закон.
З іншого боку, є тиск громадянського суспільства, міжнародних організацій, західних посольств щодо цього закону. Що вийде з цього протистояння – важко сказати.
Це, звісно, закон, який би не скасував сьогоднішню патроналістську політичну систему. Тобто, неофіційну піраміду обмінів між патронами та клієнтами. Але це був би важливий крок у ліквідації старої української політичної системи.
Думаю, буде спротив і жорстка боротьба навколо цього закону. Але я так розумію, що західні організації, у тому числі ті, які дають фінансову допомогу Україні, розуміють важливість цих змін.
Тому, вважаю, є шанс, що Кодекс буде ухвалено.
