20 жовтня 2017, 17:34 — Дарина Рогачук
П'ятниця, 1 грудня 2017, 12:43
Чи можлива музика поза політикою і скільки коштує виступ українських музикантів на передвиборчих концертах?
Ексклюзивно для спецпроекту "Вибори вибори" продюсер Володимир Бебешко розкриває секрети шоу-бізнесу під час народного волевиявлення.
Традиційно для артистів є кілька можливостей заробити непогані гроші. Це – корпоративи, Новий рік і, звісно ж, вибори.
Як нові, так і вже набридлі кандидати в депутати (а інколи й у президенти) часто використовують зірок для свого піару. Якщо на політичні лозунги та рекламу вже мало хто "ведеться", то потанцювати під улюблені пісні народ завжди "за". Коштує, звісно, дорожче, ніж гречка, але й ефект більш дієвий.
Нашому спецпроекту стало цікаво – яка вона, музична сторона агітації на виборах? Із цим питанням ми звернулися до старожила українського шоу-бізнесу Володимира Бебешка, який, як завжди, саркастично та з гумором привідкрив завісу українського музичного ринку.
– Володимире, якими проектами ви займаєтеся зараз?
– Я займаюся творчістю. Якщо раніше на моїй студії висіла табличка: "Не маєш голосу, але маєш гроші – сміливо заходь", то зараз я цю табличку зняв. Працюю з тими, з ким хочу працювати, а не з тими, хто хоче зі мною.
Сьогодні в мене три співпраці. Це співачка Міла Нітіч, славнозвісний заборонений гурт "Пающіє труси" і новий проект – співачка Солоха.
Коли людина займається тим, що хоче, і за це їй ще дають гроші – це є справжнє щастя.
– Як Майдан та війна з Росією вплинули на український шоу-бізнес?
– Шоу-бізнес – це влаштована система, яка добре працює в Росії. А в Україні завжди було 4-5, до 10 успішних виконавців, які були популярні і заробляли гроші.
Звичайно, всі ці події негативно вплинули. Економіка впала, грошей у людей немає і так далі.
Але є й позитивні моменти – ринок став вільнішим, бо з відомих причин до нас перестали їздити російські артисти. І дуже багато з’явилося україномовних, і не тільки, наших виконавців.
Правда, дуже мало якісних і дуже багато неякісних.
Тим паче, це пов’язано з квотами, які ввели. Квоти – це повний ідіотизм, на мій погляд. По тій причині, що ми живемо в крані, яка називається Україна, у якій мова державна – українська. І квоти на українську мову в країні Україна вводити не можна. Це все одно що в Росії ввести квоту на російську мову. Якби це хтось зробив, то був би повішений за одне місце через 15 хвилин.
Квоти треба вводити на мови людей, які проживають у нас в Україні. Це російська мова, може бути англійська мова. Але вводити квоти на українську мову – це нонсенс. Це є приниження для України. У зв’язку з тим з’явилося багато неякісної продукції.
– Що для вас якісна і неякісна музика?
– Дуже важко назвати приклад якісної пісні. Бо те, що для мене якісне, для народу може бути неякісним.
Справа в тому, що деякі виконавці користуються поганим смаком нашої публіки, даючи їм сурогатні й примітивні речі. А народ не хоче розвиватися, і йому то класно. Тому й з’являються виконавці, які культивують пісні 80-х, 90-х років із банальними примітивними текстами. І воно спрацьовує.
Що таке якісна музика? Це група "The Hardkiss", яка дуже якісно робить пісні англійською мовою. Щодо української мови у них також якісно, але не настільки ефектно, як англійською.
"Монатік" теж ніби якісний. Група "Время и стекло" дуже якісно робить молодіжну музику. Стильну, на мій погляд.
– Як ставитеся до того, що деякі українські виконавці продовжують виступати в Росії? Музика – поза політикою чи все ж таки ні?
– Ні, ніяк не поза політикою. Виконавці, які заявляють, що в них немає громадянської позиції, вони люди творчості, а решта нічого не цікавить… Я би їм сказав: "Шановні, а де ви живете? В Україні? А чий ви хліб їсте – український?".
Якщо ви користуєтеся благами України, у вас не може не бути громадянської позиції, ви мусите її висловити. Яка ця позиція – це вже діло десяте, підтримуєте чи не підтримуєте. Але бути поза політикою не можна.
Як ставлюся до того, що артисти їздять у Росію? Це особиста справа на совісті кожного. Закону, який забороняє їздити в Росію, немає, тому їздити можна. Тим паче, нехай наша влада покаже приклад як не треба торгувати з Росією. І артисти не будуть наслідувати їхній приклад.
– Нещодавно був скандал із виступом Ані Лорак у Києві. Як ставитеся до її вибору працювати в Росії?
– Ані Лорак зробила свій особистий вибір. І це її особиста справа.
Вона порушила закон України? Не порушила. Вона носить звання "Народна артистка України"? Носить. У неї відібрали це звання? Не відібрали. Значить, усе нормально.
Це може комусь подобатись, комусь не подобатись. Давайте підходити до цього цивілізовано, за буквою закону. Порушила закон – відповідай, не порушила закон – не відповідай. Крапка.
А взагалі мене дивує, що людям, які порушують наш закон і в’їжджають у Крим з Росії, дозволяють проводити концерти. Як, наприклад, російському реперу Баста. Значить, у СБУ є якісь свої улюбленці, яких можуть впускати, а когось не впускають. Тут незрозуміло.
Якщо забороняють усім, то усім. Якщо нікому, то нікому.
– Раз на кілька років музика точно буває пов’язана з політикою – під час виборів. Чи доводилося вашим підопічним працювати на виборчих кампаніях?
– Нечасто, але доводилося. Ми залюбки їздимо на виборчі кампанії і всіх закликаємо їхати і забирати гроші у депутатів – ті, які вони забрали у нас. Це той час, коли ми в них мусимо відібрати наші гроші. Хай платять – ми будемо співати.
Переважно ми їздимо й не агітуємо за якусь людину, а просто робимо людям хороший настрій. Одна справа їздити пісні людям співати, а інша – виходити кричати "Голосуйте за Пєтю Пупкіна, бо я його добре знаю".
Тому їдьте заробляйте гроші, і так немає де їх узяти. Вони людям віддають гречку, а артистам хай платять, і будемо співати.
– На яких саме заходах виступали ваші артисти?
– Це передвиборчі концерти якогось депутата. Ми не відмовлялися, тому що от хоче він зробити людям приємне – ми поїдемо і попрацюємо. Інша справа, якщо ми є довірені особи, починаємо агітувати зі сцени. То вже зовсім інше.
А приїхати людям заграти концерт… Хай він за себе агітує. А ми після нього створимо людям настрій. Вони і так, бідні, не мають грошей і не можуть потрапити на концерт, а тут усе безкоштовно.
Люди, ідіть слухайте пісні! Але, коли приходите на виборчу дільницю, включайте мізки і думайте, за кого ви будете голосувати.
Бо я був на виборчій дільниці і бачив картину – підходять дві жіночки веселі, дивляться на фотографію депутата якогось і кажуть: "Диви, який гарний хлопака! Давай за нього проголосуємо!".
А я кажу: "Дівчата, а вам хіба не цікава його передвиборча програма, не хочете з ним поспілкуватися?".
"Та нє, диви, який він гарний! Давай за цього мужчину проголосуємо, бо він симпатичний!".
От тому маємо, що маємо. Люди, включайте мізки і дивіться, за кого голосуєте. Кого вибираєте – той буде вами правити.
– Якщо не секрет, як у середньому оплачується виступ музикантів на передвиборчих концертах?
– За домовленістю. Гонорар приблизно такий самий, як на корпоративах. Середньої цифри немає.
Ну, я можу коштувати з концертом 2000 доларів, або 3000. А як буде десять виступів, то давайте кожен по 2000 доларів. Депутат може сказати: "Я не маю стільки – я даю тисячу, але за десять виступів". Ну то хай буде по тисячі за 10 виступів.
– Пам’ятаєте свій перший передвиборчий концерт?
– Це президентський був, ще за Кучми. Ми їздили за Володимира Ланового, хороший такий економіст, ми підтримали його. У нас були тури в Одесі, і кругом по всіх містах давали концерти. Це було весело – музиканти, спілкування, концерти…
– А хто з кандидатів був найщедріший?
– Вони всі є дуже скупі. Торгуються і платять те, що ти називаєш. Немає щедрих. Вони всі скупі. Без винятку.
– Як гадаєте, музичні виступи впливають на голосування виборців?
– Ніяк не впливають. Бо люди все одно прокидаються, з’їдають гречку, яку їм подарували, послухали концерт і потім ідуть на виборчу дільницю. Маю надію, що там включають свій мозок і голосують так, як їм серце підказує, а не як музика навіяла.
– Бувало, що після концерту кандидати мають якісь претензії чи звинувачення?
– Ні, у нас усе було абсолютно спокійно. Є регламент, певна кількість пісень, час виступу. Передоплата завжди має бути перед концертом, бо знаємо їх. "Сначала стулья – потом деньги".
Стандартно там усе відбувається, нічого особливого. Хіба що можуть бути якісь пакості. Приїжджаєте, а там інший кандидат і в нього адміністративний ресурс. Він може відключити світло. Це конкуренція, щоб не було цього концерту і так далі.
– Ви особисто завжди ходите на вибори?
– Так. Бо я наївно думаю, що хтось ще може щось добре зробити, тому ходжу і голосую. Але розчарувань дуже багато.
– А ваші колеги, українські артисти?
– Ходять, звичайно. Є такі самі ідейні, як я. Але все-таки вони хочуть заробити на виборах. Тому що тяжко зараз, немає фінансів – треба кліпи знімати і пісні писати.
